Чернівці

Чернівці — найбільше місто і столиця української Буковини на берегах ріки Прут — вперше згадується у грамоті за 1408 рік. У складі Молдавської держави в XV—XVI ст. місто було важливим торговим і митним центром на шляху з Польщі до Чорного моря. Приєднання Буковини 1774 р. до Австрійської монархії додало нового імпульсу розвитку краю, і 1786 р. Чернівці стають центром округу, а 1849 р. — окремої провінції.

Найстарішими архітектурними спорудами міста є дерев’яні Миколаївська (1607), Вознесенська (XVII ст.) і Спиридонівська (1707) церкви. Започаткувало сучасну привабливу архітектурну розмаїтість Чернівців будівництво Святодухівського кафедрального собору (1844) і неодмінного атрибута європейського міста — ратуші (1847). За ними майже на сторіччя сягнула низка з десятків міських культових і світських споруд, серед яких і вірменська церква (1875), і будинок Українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської (1905), і Миколаївський кафедральний собор (1939), і багато-багато інших.

Особливе місце на тлі Чернівців і всієї України посідає архітектурна візитна картка Буковини — комплекс червоноцегельних будівель резиденції митрополита, що складається із Семінарської церкви (1882), Митрополичого корпусу (1876), Семінарського корпусу (1870) і будинку для приїжджих. Після повоєнної реставрації у відновлених спорудах розташований Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича.

1869 р. Чернівці стають столицею Буковинського герцогства Австро-Угорської імперії й незабаром перетворюються на успішне і заможне місто. Його центр обростає банківськими і прибутковими будинками, особняками можновладців, культовими спорудами та адміністративними будівлями. Добре збережена пристойна міська забудова 1840—1940-х років вигідно відрізняє Чернівці серед сотень інших міст України.