Донецька область

Одна з найстаріших областей Східної України, утворена 1932 р. Терени регіону являють собою хвилясту рівнину, рясно порізану річковими долинами, балками та ярами. На північному заході області розташована Донецька височина, що на захід, поступово знижуючись, переходить у Придніпровську низовину, а на південний захід, підвищуючись, — у Приазовську височину.

Долина головної водної артерії Східної України Сіверського Дінця захоплює лише невелику частину півночі Донеччини. Інші досить великі річки області — Казенний Торець, Бахмут, Мокрі Яли, Кальміус часом створюють дивовижно гарні пейзажі. Здавалося б, недоречно говорити про природну красу краю, де ледь не обов’язковою складовою краєвиду є шахтарські терикони, свічки фабричних димарів та обриси гігантських заводів. Але неповторна краса Донеччини, безперечно, додає своїх мальовничих штрихів до природного розмаїття України.

Знахідки найдавнішого перебування людини на території Донеччини відомі з поодиноких стоянок середнього палеоліту (300—140 тис. років тому) на Приазов’ї та демонструються в Амросіївському краєзнавчому музеї.

Численні залишки пізньопалеолітичних людських пристановищ досить рясно вкривають береги Сіверського Дінця та його припливів. Наприкінці IX ст. на ці землі прийшли скотарські кочові племена печенігів, на початку XI ст. — торків. Згодом їх витиснули з краю половці, які у безкраїх степах залишили по собі тисячі кам’яних ідолів.

З середини XV ст. значна частина донських земель входила до складу Кримського ханства. Активне заселення краю почалося з Визвольною війною 1648—1654 pp., що сприяла зростанню кількості переселенців з Правобережної України.
Піддані Московської держави будували сторожові пункти, поступово посуваючи їх ближче до моря. Перші такі воєнізовані козацькі поселення з’явилися у Святогірську і Бахмуті, а згодом дісталися до гирла Каль-міусу. Колонізуючи відвойовані території, царський уряд роздавав землю підданим, переселяв сюди християнське населення Криму, запрошував здатних до сільськогосподарських робіт німецьких колоністів.

У першій половині XIX ст. значна частина нинішньої області стала складовою Катеринославської губернії Російської імперії, північно-західна частина — Слобідсько-Української (з 1835 р. — Харківської), а південно-східні райони перебували у складі області Війська Донського. 1800—1820-ті роки місцеві жителі видобували вугілля для власних потреб, потім з’явилися перші промислові виробки, а з середини XIX ст. починається досить швидка трансформація північної частини краю в найбільший гірничодобувний регіон імперії. 1938 р. Донецьку область було розділено на Сталінську і Ворошиловградську (Луганську), що існують донині, але вже не називаються на честь радянських лідерів.

Донеччина не може похвалитися великою кількістю архітектурних або культових пам’яток та їхнім поважним віком. Тут збереглися кілька храмів кінця XVIII — початку XIX ст., адміністративні та громадські споруди часів Російської імперії та багато пам’яток радянської епохи.

Найбільш цікаві міста Донеччини

Цікаві природні пам’ятки Донецької області

Український степовий природний заповідник складається із розкиданих на значній відстані одне від одного відділень на сході України. Особлива його цінність полягає у комплексності, коли кожна з філій відтворює різний тип степових ландшафтів. Шматочки невеликих заповідних степових ділянок — це релікти безкрайніх полинових степів Лівобережної України, що простягалися кілька століть тому на сотні кілометрів на північ від Чорного та Азовського морів. З півдня на північ філії резервату утворюють степовий географічний ряд, де налічується 14 видів ковили — найбагатша колекція у світі.

Центральним відділенням заповідника є філія «Хомутівський Степ» (площа 10,28 км’) — ковилове море за два десятки кілометрів від берега Азовського. У верхів’ях річки Каратиш розташована унікальна ділянка відділення «Кам’яні Могили» — мініатюрна «гірська країна» площею 4,04 км2. її неповторність визначають два гранітні пасма Приазовської височини та пов’язана з ними рослинність і тваринний світ. На березі Сіверського Дінця розташовані заповідні ділянки філії «Крейдяна флора» (площею 11,34 км2), що демонструє чи не єдиний у країні значний клаптик рослинності на крейдових породах.

На Донеччині ще багато природних пам’яток, серед яких найвідомішим є регіональний ландшафтний парк «Меотида», що опікується збереженням чарівних азовських черепашково-піщаних пляжів, та ландшафтний парк «Клебань-Бик», де поєднуються унікальні геологічні відшарування, загачена річка Кривий Торець і надзвичайно мальовничі краєвиди.

2012р. Джерело: великий довідник Цікаві місця Донецької області

у поміч мандрівнику