Харківська область

Харківщина — найстаріша і найбільша область Східної України, утворена 1932 р., на півночі межує з Російською Федерацією. Більшість її території лежить у межах Придніпровської низовини, на сході та північному сході розташовані відроги Середньоруської, а на південному сході — Донецької височини. Поверхня регіону являє собою хвилясту рівнину, ледь нахилену в південному напрямку і густо поцятковану річками, балками та ярами.

Хитромудре мереживо долин головної водної артерії краю Сіверського Дінця та його приток Береки, Вовчої, Уд, Осколу та інших додає ландшафтної розмаїтості природному вигляду Слобожанщини, часом прикрашаючи її дивовижно мальовничими краєвидами.

Поодинокі поселення давньої людини в сучасних межах регіону відомі з палеолітичних часів, а археологічні пам’ятки неоліту виявлено майже всюди. Спустошлива татаро-монгольська навала XIII ст. на довгі часи перетворила край на північну ділянку малолюдного Дикого поля.

Жваво заселяти слобожанські землі в середині XVII ст. почали біженці з Правобережжя, яке на той час перебувало під Річчю Посполитою, і з центральних районів Московської держави. Значна хвиля мігрантів прибула у ці краї в 1711 —1715 pp., коли російський уряд заохочував до освоєння вільних земель, межі яких поступово посувалися до Чорного і Азовського морів. Переселенці засновували нові поселення — слободи, від яких і утворилася назва Слобідська Україна (Слобожанщина).

У другій половині XVII ст. з’явилися більшість міст сучасної Харківщини. Попервах основним населенням Слобожанщини були козаки, з яких ще в 1650-х роках сформували чотири полки, поділені на сотні. Загроза татарських набігів перетворила увесь край на своєрідний військовий табір, мешканці якого прислужилися у колонізації Північного Причорномор’я, Приазов’я і Криму та у приєднанні їх до Російської імперії.

1765 р. козацьке самоврядування на Слобідській Україні було скасоване, вона увійшла спочатку до складу Слобідсько-Української губернії, а потім (1775) була об’єднана з Воронезькою губернією в генерал-губенаторство з центром у Харкові. З 1780 р. Слобідсько-Українська губернія перетворена на намісництво, а з 1796 р. — на губернію, що згодом (з 1835) стала називатися Харківською. Коли зовнішня загроза Слобожанщині зійшла нанівець, край поступово перетворюється на важливий регіон з виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку ремесел і торгівлі. Після революції 1917 р. саме ці здавна пов’язані з Росією терени стали оплотом більшовиків в Україні, а Харків — столицею Української РСР (1919—1934).

На Харківщині збереглися різностильові православні храми XVII— XX ст., а світську архітектурну спадщину демонструють споруди (адміністративні будинки, палацові ансамблі та паркові будівлі, історичні пам’ятки) найактивнішого часу освоєння регіону — XIX—XX ст.

Найбільш цікаві населенні пункти Харківської області

У XVIII—XIX ст. російський уряд заохочував своїх підданих, роздаючи землі на Слобожанщині, і згодом тут вишикується низка маєтків, частина яких збереглися дотепер.

Цікаві місця Харківської області по районах

2012р. Джерело – великий довідник Цікаві місця харківської області

у поміч мандрівнику