Раковець

Достопримечательности с. Раковец Ивано-Франковской области

Руїни Раковецького замку знаходяться на південній околиці села Раковець (рус. – Раковец), у надзвичайно мальовничій місцевості. Звідси відкривається велична панорама річки Дністер, що широкою підковою охоплює село та околиці. На сьогоднішній день збереглася північно-західна вежа Раковецького замку і фрагмент південно-східної, що пізніше стала каплицею…

Раковецький замок

В історико – літературних джерелах будівництво Раковецького замку датується 40-ми роками XVII століття і приписується галицькому підчашому Домініку-Войцеху Беньовському.

Раковецький замок вистояв під час татарського облоги 1667 року у Турецьку війну, проте в 1672 році його завоювали турки. Вдруге турки оволоділи Раковецьким замком в 1676 році. Після відновлення Раковецький замок відіграв значну роль у забезпеченні походів польського короля Яна Собеського проти Туреччини в 1685-1691 рр. Наприкінці XVII століття там, де знаходився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об’єкт ставав місцем військових сутичок. У часи Барської конфедерації (1768 р.) замок спалили. У 40-х роках XIX століття власником Раковця був Дверницький: він побудував серед руїн пташник, який через кілька років згорів. Наприкінці того ж століття власником руїн Раковецького замку став Шмуль Баран. З часів занепаду місцеві жителі потроху розбирали будівлю Раковецького замку: огорожі їхніх садиб муровані з червонуватого замкового каменю.

За збереженим руїнами важко визначити розпланувальну структуру і характер забудови Раковецького замку, про особливості будівлі можна говорити тільки на підставі сукупного розгляду всіх даних – натурних, іконографічних, писемних.

Раковецький замок був в плані неправильним багатокутником, форма його підпорядковувалася абрису майданчика. Він мав загальні розміри 40х60 м., якщо не враховувати веж, що виступали за периметр оборонних стін. Їх було три: південно-західна надбрамна (з боку поселення), північно-західна (з боку косогору), південно-східна (над стрімким берегом). В кінці XIX століття, судячи зі старовинних фотографій Раковецького замку і графічних його зображень, крім збереженої на повну висоту (близько 20 м) північно-західної шестикутної в плані вежі, існувала ще напольна частина прямокутної в плані триярусної надбрамної вежі, а також майже трикутна в плані південно-східна вежа на висоту одного ярусу. Їх з’єднували збережені майже по всьому периметру (крім частини над стрімким берегом Дністра) оборонні стіни Раковецького замку заввишки від 2 до 8 м, в яких подекуди збереглися бійниці. Оборонні стіни, прилеглі до башти, були завтовшки 1,7 – 1,8 м і висотою близько 9 м. На них розміщувалися два бойові яруси. Бойовий хід верхнього ярусу Раковецького замку був на обрізі стіни на висоті близько 6,5 м над землею. З напілля він обмежувався бруствером заввишки 2,6 м, в якому також, як і у вежі, було два рівні бійниць. Вони з боку замкового двору мали бойові отвори близько 0,45 х 0,45 м, з напільного – отвори двох типів: квадратні і щілиновидні, тотожні отворам вежі, – також розташовані з висотним зміщенням. Цей цікавий прийом дуже рідкісний, його використовували на стінах Раковецького замку, які утворювали головне чоло Раковецького замку з боку в’їзду та прилягали до надбрамної вежі Раковецького замку, де були два яруси бійниць традиційного розміщення з арковими перемичками. За цією ознакою в’їзну частину Раковецького замку можна вважати більш пізньою по північній, що склалася, шестикутній вежі і системою стін довільній у плані конфігурації.

у поміч мандрівнику