Броварський район

На північ від Києва починаються величезні лісові масиви. Вони — значна частина території Броварського району, який на цьому напрямку межує зі столицею України. Його площа обіймає 1188 км2, а це — 4,2 % площі Київської області. Адміністративний центр району – м. Бровари.

Пам’ятки Броварського району Київської області

Пам'ятки м. Бровари Київської області
Бровари
Бровари

Бровари – адміністративний центр Броварського району Київської області. Не сказав би, що місто багате на пам’ятки, але цікаві місця тут, безумовно, є. По-перше, це – перший у Київській області критий аквапарк. По-друге, це…

Детальніше…


Пам'ятки с. Гоголів Броварського району Київської області
Гоголів
Гоголів

Основна визначна пам’ятка села Гоголів Броварського району що на Київщині – старовинна дерев’яна церква, пам’ятка архітектури місцевого значення.

Детальніше…


Для туристів землі Броварщини надають можливість добре відпочити, а також ознайомитися з багатовіковою історією цього краю, який у сиву давнину називався Сіверським. Минуле, що захоплює, сучасне, що сповнює гордістю, та майбутнє, що вселяє надію, — ось у чому його справжня слава!

Могутні люди здавна жили в цих лісах. Ілля Муромець (похований у Києво-Печерській лаврі) у дібровах поблизу Зазим’я бився з Солов’єм-розбійником, хоча той був і не розбійником, а сіверським князем, який охороняв рідний край, рідну віру від чужинців. Той, хто забажає, і зараз може побачити дуб, на якому міг би влаштувати «виглядку» легендарний Соловей. У селі Зазим’я кожний місцевий житель знає, як знайти в лісі це славетне дерево. Припустиме місце поховання відомого їх земляка також позначено — біля того ж села поблизу озера Стигло до середини 60-х минулого сторіччя здіймався курган, залишки якого можна побачити й зараз.

На заході Броварського району природний кордон утворюють річка Десна, її луки. Сьогодні це улюблені місця відпочинку столичних і місцевих мешканців, численних гостей України, туристів звідусіль. Води Десни багаті на йод, і тому смага на річкових пляжах має чарівний темно-коричневий колір, який більше притаманний морському загару. Відома чистота деснянських вод пояснюється практичною відсутністю забруднюючої промисловості в басейні ріки. Повітря, наповнене пташиними співами, сонцем, запахом верболозу, неповторним ароматом розмаїття трав та квітів заплавних лугів, — деснянське, унікальне, незабутнє! У Десни — швидка течія, звивисте русло, і тому по ній полюбляють «ходити» на байдарках шанувальники такого відпочинку.

Колись, дуже давно, приблизно 12—10 тисяч років до нашої ери, в тих місцях, де зараз стоять такі села Броварщини, як Рожни, Літки, Соболівка, Літочки, був льодовик, після танення якого залишилося велике озеро Урут з острівцями на ньому. Ці острови підіймалися над водою і розташування їх видно зараз, бо рельєф теперішніх понаддеснянських земель дуже спокійний, плоский. На цих безпечних островах оселялися сіверці: рибалили, полювали, розвивали ремесла… Згодом озеро перетворилося на річку, по берегах якої на місці островів залишилися села. Сліди існування «острівної культури» численні та переконливі: знахідки кремнієвих кресал тундрових мисливців на північного оленя, неолітична кераміка, вік якої 6 — 7 тисяч років, уламки кам’яних сокир…

У селі Соболівка, на вулиці М. Островського, 21, мешкає Василь Васильович Онопрієнко. Він присвятив життя дослідженню історичного минулого свого рідного краю. Василь Васильович із задоволенням ознайомить вас з вартими уваги краєвидами, розкаже про те, якими були побут і традиції древніх «остров’ян», навчить помічати та знаходити найдрібніші докази їхнього існування. Треба лише приїхати в село Соболівка Броварського району, і найцікавіша екскурсія просто неба зробить відпочинок незабутнім і вельми повчальним!

Соболівка знаходиться від центру району за 35 кілометрів, і варто їх подолати, щоб подивитися на славні історичні місця, скупатись у Десні, якщо подорож відбувається влітку, побачити захід сонця над заплавними лугами, подихати прекрасним повітрям.

Українське міжріччя — ось так можна назвати куточок України між річками Десною, Дніпром і Трубежем. Ще в середині першого тисячоліття нашої ери римські історичні джерела називали землі у трикутнику Київ – Чернігів – Переяслав початками Русі, всього східнослов’янського етносу. Край одного з найбільших давньо-слов’янських племен понад тисячу років був їхньою вотчиною. З X ст. розпочалося посилення впливу київської княжої влади на сіверський люд Броварщини. За князя Володимира Великого по Десні, Остру, Трубежу зводяться гради, де селяться запрошені з інших країн «знатні мужі». І хоча не раз сюди заходили печеніги й половці, та на землях між Десною і Трубежем розросталися осідки мужніх броварів. У 1239 — 1240 рр. насунулися орди Батия. За переказами, населення давньоруських градів у Семиполках і Пухівцях вчинило відчайдушний опір, але не змогло протистояти нападникам. Після нетривалого правління різних татарських васалів край перейшов у володіння князя Романа Брянського. А вже з 1362 р. київський князь Володимир Ольгердович передав ці землі під владу князя Юрія Половця. Князь збудував свою резиденцію-двір на пагорбах поблизу Рожнів і взяв собі ім’я князя Половця-Рожиновського. До цього часу належать і перші писемні згадки про Рожни, Світильне, Літки.

На початку XVII ст. розпочалося ополячення краю та водночас відновлення колишніх монастирських володіннь. На противагу цим діям місцеве населення йшло до повстанських загонів Косинського, Наливайка, Тараса Трясила боронити свої споконвічні права, брало участь у козацьких походах гетьмана Петра Сагайдачного разом із місцевими провідниками Іваном Сулимою, Носачем, Аксаком, Рожиновським. Кульмінацією цих подій стало повстання 1638 р. під проводом Якова Остряниці.

Із початком Хмельниччини в Гоголеві, Броварах, Заворичах створювалися козацькі сотні, що в складі Київського полку брали участь у битві з литовським військом під Лоєвом. Після укладення Переяславської угоди броварські землі щедро дарувалися російським воєводам і генералам: Трубецьким, Вольським, Девієрам, Кантакузеним, Лопухіним, Херасковим.

У 1786 р. було запроваджено кріпацтво і броварські землі перейшли до «казни» та до рук петербурзьких вельмож Хованських-Алфер’євих, Трепових.

За період Української гетьманської держави броварські землі адміністративно належали до Київського полку, пізніше — до Київського намісництва, у 1807 — 1917 рр. — до Остерського повіту Чернігівської губернії. У 1937 р. Бровари стали центром Броварського району. У 30-х роках розпочалася суцільна колективізація району, що тривала до 1934 р. У багатьох випадках вона набирала ознак примусової. Так звані перегини в політиці регулювання земельних відносин на селі призвели до страшного лиха для українців — голодомору 1933 р. І тоді, і пізніше, за роки передвоєнних масових репресій, загинули сотні тисяч жителів України.

Неподалік Броварів, у дев’ятнадцятому кварталі Биківнянського лісу, є пам’ятка, яка не дає забути про ті жахливі події, які відбувалися в Україні впродовж 1930—1950 рр. Монумент, що зображає людину у фуфайці — типовому одязі арештанта радянських часів, розташований праворуч від дороги з Києва до Броварів біля того місця, де ховали тіла репресованих в’язнів. Точна кількість похованих невідома, але судячи з тих земляних горбів, що утворювалися над засипаними могилами, їх 120 тисяч, а можливо, і більше. Місцеві старожили ще пам’ятають ті часи, коли вночі вантажівки з вимкненими фарами привозили з Києва тіла розстріляних, і конвойні нашвидкоруч закопували їх. Потім машини поверталися до Києва, щоб наступним разом привезти чергову партію страшного вантажу! Найінтенсивніше цей «конвеєр» працював наприкінці тридцятих років минулого століття, але і в повоєнні роки ліс у Биківні ставав могилою багатьом закатованим.

У 80-ті роки можновладці робили спробу на місці поховань побудувати залізничний вокзал, але українська громадськість не дала здійснитись цим планам. Чорні залізні хрести, гранітні камені, соснові дерева зі стовбурами, перев’язаними синьо-жовтими стрічками, величезні земляні кургани не дозволять приховати цей злочин, аби подібне не трапилось знову! За традицією, у травні вшановується пам’ять похованих у Биківнянському лісі. 16 травня 2004 р. на мітингу-реквіємі в Биківні було багатолюдно: депутатський корпус на чолі з Віктором Ющенком, члени Всеукраїнської спілки «Меморіал» та пересічні громадяни України зійшлися на місці тих страшних подій. Збігнєв Бжезинський, колишній радник Президента Америки, під час відвідання цього заходу був вражений масштабами репресій. Він поцікавився, чи був хто-небудь з причетних до цього злочину в минулому покараний. Та коли почув відповідь, що прокуратура України відмовила у порушенні кримінальних справ на підставі того, що виконавці злочинних наказів виконували розпорядження керівництва лише як підлеглі, заперечив, вказавши, що згідно з нормами Міжнародного права це неправильно, адже на Нюрнберзькому процесі над фашистськими бонзами були засуджені також і безпосередні виконавці злочинних наказів!

Є на території району село з гучним іменем — Перемога. Під час Другої світової війни воно було вщент зруйновано. Його мешканці проживали в землянках досить довго і після закінчення боїв. Нині село набуло сучасного вигляду, близькість до столиці робить проживання в ньому зручним для тих, хто працює в Києві. Письменник Володимир Яворівський оселився тут, поруч — невеличкий ставок, шумлять на вітрі тополі. Незламний характер «переможців» дає натхнення всім, хто вкоренився на цій землі. Навіть дерево, в яке неодноразово влучала блискавка, а вона влучає у найвище дерево, демонструє стійкість, ніби підтверджуючи відповідність самій назві села!

Нові економічні реалії спонукують селян займатися новими, незвичними ремеслами. Так, наприклад, у Скибині з’явилася майстерня з виготовлення бетонних виробів. Доволі прості, але міцні паркани користуються попитом у багатьох споживачів. Власників присадибних ділянок цікавлять також статуї, що схожі на старовинні мармурові фігури. Бетонні леви біля майстерні проводжають поглядами автівки, що проносяться мимо по шосе Київ-Чернігів.

Подорож землями Броварщини можна було б закінчити, але тому, хто любить відпочивати в сільській місцевості з найсучаснішими надбаннями міського комфорту, треба неодмінно заїхати в старовинне село Княжичі. Тут розташований комплекс відпочинку «Княжий двір». Затишні альтанки біля води, танцювальний майданчик, басейн з підігрітою водою, вишукані страви й екзотичні коктейлі, сауна, джакузі, комфортні готельні номери — і всього за 15 кілометрів від столиці України! Витрати на пальне компенсуються невисокими цінами та прекрасним сервісом. Відпочинок у готелі допоможе отримати вам справжню насолоду. «Княжий двір» чекає на вас!

у поміч мандрівнику