Тетіївський район

Тетіївщина — мальовнича, з прадавньою історією земля — справжня перлина Київщини, що розташована в південно-західній її частині. Площа району становить 75,5 км2.


Цікава Україна

Цікаво, що на Тетіївщині біля села Високе знаходиться найвища точка Київської області: 280 метрів над морським рівнем. Із Володарки на південний захід над мальовничою Россю та її притокою Роською простяглася шосейна дорога. На берегах цієї невеличкої річки, за 30 кілометрів від Володарки і за 148 кілометрів від Києва, розташувалося місто Тетіїв — центр району. Назва міста походить від імені половецького князя Тетія, згадуваного в літопису під 1185 р. серед половецьких князів, захоплених у полон коаліцією князів Русі. Однак, за місцевими переказами, давня назва міста — Тимошня. У ньому жили греки, які збудували свою церкву. Сліди укріплень цього міста ще в XIX ст. були помітні на лівому березі ріки Роськи.

Тетіїв — місто зі стародавньою історією. Знайдені знаряддя праці підтверджують, що на території сучасного Тетієва ще за доби бронзи (II-I тисячоліття до н. е.) жили люди. Поблизу міста є чотири кургани, а в самому місті збереглися залишки валу від стародавнього городища. У XII ст. Тетіїв не раз зазнавав нападів кочівників, а пізніше був повністю зруйнований монголо-татарами. Наприкінці XVI та в першій половині XVII ст. біля містечка виникли села Слобода, Плоханівка, Снігурівка, що й нині входять до Тетієва. Так він став центром значного староства та великого магнатського землеволодіння.

Тетіївці брали активну участь у визвольній війні 1648 — 1654 рр. Під час походу на Волинь тут зупинявся Богдан Хмельницький. У Кошеві, що розташовано на Росі, за 15 кілометрів від Тетієва, до наших днів збереглося кілька курганів та залишки військового табору у вигляді земляних валів. Останні розкинулися на схід та захід від села. Звідси й походить назва поселення: «кош» — прамовою (шумерською) означає стан, табір.

За кілометр на захід від села знаходяться два кургани. На одному з них, який має назву «Кочубеєва могила», у 1708 р. було страчено полковника І. Іскру та військового суддю В. Кочубея. Через 200 років біля Кошева відкрили пам’ятник-обеліск, на якому викарбовано: «Верным Родине и присяге Кочубею и Искре благодарние соотечественники в память 200-летия мученической кончины их (14 июля 1708 г. — 14 июля 1908 г.)». Сучасні дослідження того історичного періоду відкрили інший погляд на події 1708 р., висвітлили наміри Івана Мазепи зробити тодішню Малоросію незалежною, щоб звільнити її від тих численних утисків, яких вона зазнавала від тодішнього останнього московського царя і першого імператора Росії Петра. Таким чином, Іскра та Кочубей, які формально не зрадили Петра І, насправді забули про свою рідну Батьківщину — Україну і не ввійшли до сонму її славних лицарів, тих, хто опікувався її щасливим майбутнім.

Згодом Тетіїв став одним із центрів гайдамацького руху. Загін козаків на чолі з козаком Серединенком 19 липня 1768 р. вигнав з міста шляхту, а здобуте майно роздав біднякам. Тут утворилися повстанські підрозділи, які кілька разів виганяли польських гнобителів з Тетієва. Після придушення повстання шляхта вчинила жорстоку розправу. У Тетієві на шибеницях було страчено близько тисячі жителів. Висока могила при в’їзді до села Росішки ще й тепер нагадує сучасникам про трагічну долю їхніх предків.

Свого часу Тетіївщина тяжко пережила голодомор 1932 — 1933 рр., коли вимерло 27% населення, а по місту Тетієву ця цифра сягнула 37 відсотків. Згодом і Велика Вітчизняна війна обпалила цю землю.

У всі часи найбільшим багатством держави були її люди. Ця земля виростила відомого українського поета і державного діяча Івана Драча, письменників В. Жураківського і В. Герасимчука, художника В. Роголя, майстра образотворчого мистецтва, автора понад 300 живописних і графічних творів С. Яремича, народну артистку України Лідію Мацієвську-Моринець. Життя продовжується. І ще багато талановитих людей народить цей благодатний край.

Ще цікаві місця: