Вишгородський район

Адміністративний центр Вишгородського району – м. Вишгород – настільки старовинне і цікаве, що ми вирішили присвятити йому окрему сторінку: Вишгород. А тут детальніше зупинимось на цікавинках Вишгородського району.

За 30 кілометрів від Києва, далі за Вишгород, розкинулося мальовниче село Демидів. Воно згадується у письмових джерелах XI ст. Упродовж своєї історії село кілька разів змінювало своє місцерозташування. Найдавніше, як вважають, було на північ від села, біля річки Козки, в Старому Демидові. Наступне місце — з заходу, в урочищі Дворище. На схід від села збереглися залишки валів городища, яке має назву Городець і, за переказами, зруйновано в часи Батиєвої навали. Наприкінці XVII ст. у Демидові стояли козаки, підлеглі Семенові Палію, яких у 1693 р. знищило польське військо, зруйнувавши містечко. У XVIII ст. Демидів був відбудований і входив до Димерського староства.

На трасі Київ-Мінськ, на самому узбережжі Київського моря, розкинулось село Лютіж. Вперше про нього згадується в літописі під 975 р. Назва села походить від імені Люта — сина варязького князя Свенельда, вбитого тут древлянським князем Олегом. Поблизу Лютежа знайдено залишки давніх поселень. Мешканці одного з них виробляли залізо з болотної руди.

Під час Великої Вітчизняної війни в листопаді 1943 р. в районі Лютежа було розпочато операцію з визволення столиці України від німецько-фашистських загарбників. У чотирьох братських могилах сплять вічним сном воїни, які загинули на Лютізькому плацдармі.

За кілька кілометрів від Лютежа знаходяться Нові Петрівці — село, яке відоме ще з XVIII ст. Воно належало до Межигірського монастиря. Мешканці Нових Петрівців працювали на Межигірській фаянсовій фабриці, зокрема тут виробляли у великій кількості (до 500 000 шт. на рік) знамениту вогнетривку цеглу — «межигірку», яка використовувалась для спорудження печей у будинках.

Уже здалеку, під’їжджаючи до Нових Петрівців, видно високий пагорб, на якому побудовано монумент — величну постать воїна з автоматом в руках. Легендарною славою овіяно це село, що стоїть на березі Київського моря. Тут споруджено пам’ятний музей визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.

4 травня 1980 р. в Нових Петрівцях відкрито діораму «Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 р.», присвячену Київській наступальній операції. Діорама експонувалася до 1993 р. у Свято-Покровській церкві села Нові Петрівці. Поряд з церквою в 1983 р. на честь 40-річчя битви за Дніпро збудовано Меморіальний комплекс, де встановлено пам’ятний знак «Героям Лютізького плацдарму» у вигляді знамена із зображенням воїнів, що форсують Дніпро. На меморіальних плитах комплексу увічнено імена 1300 бійців і командирів, які загинули в боях за Київ.

Біля Вишгорода на Дніпрі побудовано Київську гідроелектростанцію (ГЕС), яка з розташованою поруч на горі гідроакумулюючою електростанцією (ГАЕС) є унікальним гідротехнічним комплексом. Під час низького споживання електроенергії турбіни ГАЕС працюють як насоси, заливаючи воду нагору до величезних резервуарів. При піковій потребі в енергії вода миттєво подається до турбін-насосів і таким чином без істотного залучення Київського водосховища вгамовується «енергетичний голод».

Київське водосховище нагадує море за своїми розмірами. Його так і називають — Київське море. Воно відіграє важливу роль у житті Київщини. У його водах виловлюють багато риби, по його берегах розміщено численні бази відпочинку, його пляжі з сосновими деревами нагадують Балтійське узбережжя в районі Юрмали. До речі, схожість не тільки в соснових лісах на пісках, але й у тім, що на берегах Київського моря знайдено також бурштинові уламки, а після штормів, що іноді тут трапляються, кількість викинутих хвилями бурштинів зростає. Тому, якщо потрапите до пляжів Київського моря (а це якихось 30 кілометрів від греблі ГЕС по дамбі вздовж води), дивіться уважно під ноги: раптом відшукаєте унікальну бурштинову прикрасу з допотопною комахою всередині!

Штучне Київське море має всі атрибути справжнього: на його просторах трапляються шторми, мартини опанували повітря над ним, вітрила яхт прикрашають морські краєвиди. На відстані 5 кілометрів від греблі на лівому березі водосховища розташований відомий далеко за межами України яхт-клуб. Тут на яхтах мають змогу «походити» ті, хто бажає відпочити від гуркоту двигунів і вихлопних газів, хто вміє керувати вітрильним човном. Унікальна можливість навчитися морської справи пропонується дітям віком від 7~ 11 років. Вони мають змогу влітку займатися вітрильним спортом, брати участь у змаганнях, відвідувати спортивний табір, а взимку тренуватися у басейні. Задля цього при Київській обласній раді ФСТ «Україна» існує «Дитячо-юнацька спортивна школа з вітрильного спорту», її тренери працюють у яхт-клубі. Довідки можна отримати за телефонами: (044) 433-43-53, (044) 430-56-29, (044) 230-73-20.

Ще цікаві місця: