Вишгород

Запрошуємо в подорож до древнього міста Вишгорода, який було збудовано на узвишші Дніпровського правобережжя.

Місто виглядало як укріплення, подібного якому на той час не було в усьому Подніпров’ї. Зі сходу це узвишшя захищали наддніпрянські кручі та Дніпро. З півночі до заходу узвишшя оперізували північна та західна яруги, що починались з верхнього грязьового болота, а з півдня — болота торф’яного, яке з великими розривами простягалося аж туди, де тепер починається київський Поділ.

У «Повісті минулих літ» уперше про Вишгород згадується в 946 р. як про важливий військово-стратегічний пункт Київської держави. Цілком імовірно, що за наказом княгині Ольги було зроблено перше укріплення Вишгорода. Це, напевно, дало підставу називати Вишгород «Ольжиним градом».

Розростання Вишгорода почалося з Сель-гори. Спочатку тут виникає невеличке місто, навкруг якого будується так званий Верхній, або Старий, вал завдовжки 500 м. Згодом на схід та південь від укріплення забудовується посад, а укріплена частина перетворюється на цитадель і дістає назву двору Владики, а згодом Княж-двору.

Для попередження міста про небезпеку встановлюється п’ять сторожових башт: одна — на так званому Балитані Сель-гори, друга — на виступі Люб-гори, а ще три інші — на штучних пагорбах — Надрів’я, Острожище та Безіменний.

З часом до міста приєднуються Боярка, поселення Гості, Старшина. Останні два укріплюються валами завдовжки 100 і 250 м. Із двох сторін Боярки виростають стіни, які сходяться під гострим кутом, де було насипано штучний пагорб. Для більшої безпеки добудовується сторожова башта й створюється укріплення, яке називають Острогом (звідси назва пагорба Острожище).

Разом із кварталами міської знаті росте й посад. Досить довго ця частина посаду майже не руйнувалася, та згодом тут прокопали рів завдовжки 200 м, який нині називається південним, і побудували вал. Водночас була укріплена 100-метровим валом і Вип’ять, яка приймала на себе перші удари нападників.

Друга черга забудови Вишгорода почалася зі створення Середнього валу. Він повинен був захищати місто з півночі, заходу та південного заходу. Цей вал починався від Верхнього, огинав так звану Вічну землю, закінчувався біля поселення Гості. На Вічній землі заборонялося орати, сіяти, будувати, насаджувати. Гадаємо, що на цій відкритій площі колись збиралося народне віче.

А вже в наш час люди почали тут копати могили та й перетворили Вічну землю … на кладовище. Воно займає майже всю центральну частину забудованої сільськими хатами місцевості. Вал навколо Вічної землі зберігся. А Нижній вал, що захищав новий посад і мав довжину теж 800 м, як і Середній, не витримав руйнівних сил природи: залишилися лише окремі його частини.

6 липня 1994 р. у Вишгороді було створено історико-культурний заповідник, який став займатися дослідженням археологічних пам’яток, збереженням та реставрацією пам’яток архітектури, історії, археології, проведенням екскурсій. До його складу входить дитинець літописного городища Вишгорода з залишками валу та фундаментами храму-мавзолею Святих Бориса та Гліба XI—XII ст., град з кварталами металургів і гончарів, поселення ранньозалізного та давньоруського часів, могильники від доби бронзи до давньоруських.

Найвидатнішою пам’яткою архітектури того часу є церква Святих Бориса й Гліба, молодших синів князя Володимира Святославовича, які загинули після смерті батька під час боротьби за його спадщину. Борис і Гліб були канонізовані в 1072 р.

Сучасна цікавинка Вишгорода – Київська область

у поміч мандрівнику