Миколаївська область

Найменша за площею область Південної України, утворена 1937 р. Поверхня краю являє собою положисту нахилену на південь лесову рівнину, більшу частину якої займає Причорноморська низовина. На північ вона переходить у Подільську і Придніпровську височини, густо порізані річковими долинами, балками та ярами. Тут ріки Південний Буг, Арбузинка, Мертвовід, Гнилий Єланець та інші, пробиваючи кристалічні породи, утворюють невимовної краси пейзажі.

Велика рівнина Північного Причорномор’я часто обривається до моря, утворюючи високий, ускладнений численними зсувами мальовничий берег. Особливу привабливість і розмаїтість півдню регіону надають лимани — затоплені гирлові ділянки річкових долин. Водна гладь лиманів, звиваючись вужем, витягнулася з півдня на північ на десятки кілометрів і немов надихає життя у сумовитий краєвид посушливого степу.

Перші поселення на цій території з’явилися по берегах Південного Бугу та Інгулу наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому). В VII—II ст. до н. е. причорноморські степи населяли іраномовні племена скіфів, що прийшли зі сходу. Тоді ж сюди почали мігрувати греки, які заснували своє перше поселення на острові Березань. Згодом вони створили безліч колоніальних осередків, найвідомішим з яких на Миколаївщині стало місто-держава Ольвія.

В І—III ст. край завоювали римляни, на зміну яким з північного заходу прийшли готи (III ст.), а наприкінці IV ст. — гуни. У II—VI ст. на півночі регіону мешкали племена черняхівської культури, поселення яких у VI—IX ст. були суттєво скорочені кочівниками — аварами, болгарами, хазарами, мадярами. У X ст. на межиріччі Дніпра і Дністра господарювали печеніги, потім половці, які були витиснуті в XIII ст. татаро-монгольськими завойовниками. Наступні кілька століть ці землі контролювало Велике князівство Литовське, вибите звідси у середині XV ст. Кримським ханством. Згодом упродовж трьох століть землі на сотні кілометрів на північ від Чорного моря були малозаселеним Диким полем, на яке зазіхали мусульмани Причорномор’я.

У другій половині XVIII ст. зміцніла Російська імперія починає довгу, майже сторічну південну колоніальну кампанію. За наслідками двох русько-турецьких воєн (1768—1774 і 1787—1791) край був приєднаний до Росії. Корінні мешканці, переселенці з північних районів імперії та з-за кордону заснували на нових теренах міста і села, що довгий час мали статус військових поселень. Після ліквідації загрози з боку Туреччини і селянської реформи 1861 р. населення Новоросії (частиною якої була нинішня область) протягом майже півстоліття зростало втроє швидше, ніж у середньому по Росії. У 1918—1920 pp. територія регіону зазнала іноземної військової інтервенції й перетворилася на арену кровопролитних битв громадянської війни, після закінчення яких була залучена до складу Української РСР.

На Миколаївщині збереглися нечисленні православні та католицькі культові споруди XVIII—XX ст. Громадська архітектура краю — це адміністративні й житлові будинки, споруди навчальних закладів та досить багато монументів двох останніх віків. Із часів заселення Північного Причорномор’я греками в VI ст. до н. е. походять залишки одного з найбільших на півдні країни рабовласницьких міст-держав — Ольвії.

Найцікавіші міста Миколаївської області

Цікаві місця Миколаївської області по районах

Природні пам’ятки Миколаївської області

Єланецький Степ — єдиний природний заповідник у степовій зоні Правобережної України, заснований 1996 р. на площі 16,76 км2. Його історія розпочалася 1978 p., коли сюди із заповідника «Асканія-Нова» привезли тварин і відкрили зоопарк. Він існує донині, являючи собою невелику відокремлену ділянку степу (0,7 км2), де можна побачити бізонів, оленів, куланів та муфлонів.

Терени заповідника, що 5 млн років тому являли собою прибережну частину Чорного моря, нині порізані трьома великими балками. Серед безкрайнього причорноморського степу це чи не єдиний невеликий її клаптик, що зберігся майже в первісному вигляді.

Джерело: великий путівник Цікаві місця Миколаївської області

у поміч мандрівнику