Нове, прокопане у XIX ст. річище Пляшівки на відтинку між остро вом Гайок і Козаковою Ямою перетинає пагорб, званий сьогодні Монастирщиною, що видовженим із заходу на схід пасмом заходить у болота заплави річки і сягає на сході майже до її стариці під лісом. Молодий сосновий лісок, що покриває цей пагорб, у недалекій віддалі від його початку неначе розступається, утворюючи порослу травою галявину, на якій стоять два кам’яні хрести. Один з них вищий, простої роботи, без будь-яких написів, рамена другого майже сягають землі. На нижчому — з одного боку напис характерними для XVII ст. літерами «Цар Ісус Христос», а з другого —ледве помітна дата «1651». Раніше тут стояли чотири такі хрести. Сьогодні третій знаходиться в експозиції Київського історичного музею, четвертий — у вівтарі Михайлівської церкви, що на території заповідника.
Тут знайшли місце вічного спочинку козаки й селянські повстанці, які загинули поблизу переправ у день відступу з табору 10 липня 1651 р. Очевидно, місцеві жителі зібрали тіла загиблих на сухому грунті, поховали їх на цьому пагорбку і, за місцевим звичаєм, поставили тут кам’яні хрести (вони не зв’язані з окремими могилами).
Під час побудови заповідника «Козацькі могили», 13—14 червня 1910 р. на Монастирщині було проведено розкопки, якими досліджено близько 1/20 частини площі цього урочища. Встановлено, що поховані тут люди зі слідами поранень шаблями й вогнепальною зброєю на кістках лежать на глибині до 0,5 м по 5—10 чоловік в окремих ямах. В одному захороненні знайдено погано збережений дерев’яний предмет, мабуть весло, в іншому — залізний кинджал, близько 27 см завдовжки, кількість розкритих у 1910 р. поховань невідома. Виявлені цими розкопками людські кістки зберігаються у підземеллі Георгіївської церкви.
Скільки ж людських останків криє ще тут земля? Яка загальна кількість людських жертв у битві під Берестечком? На це питання важко докладно відповісти. Безперечно, втрати козацько-селянської армії, окрема в день відступу, були значними, проте не настільки великими, як це пізніше рекламувала шляхта, збільшуючи кількість убитих до 6, 10, 22 і 30 тисяч чоловік. Безпосередні учасники цих подій подають більш реальні цифри, визначаючи кількість загиблих 10 липня у 3 тисячі. Шляхтичі Микола Єміоловський, стольник вишогродський Млоцький та інші, які брали участь у битві, пишуть, що більша частина козацько-селянської армії «пішла на Україну в цілості». Вслід за відступаючими були послані полки Богуслава Радзивілла, Стефана Чарнецького, Олександра Конєцпольського, Яреми Вишневецького та Мартина Калиновського. Вони наздогнали й частково знищили невеликий козацький загін поблизу села Рудки (тепер Млинівського району Рівненської області), другий загін — біля села Івання під Дубном, а в Почаївському монастирі захопили немало козацької старшини, яку переховували ченці. Схопленим там козакам Калиновський наказав постинати голови, а взятого разом з ними польського шляхтича Залеського розстріляти. Станіслав Альбрехт Радзивілл пише, що переслідувані козаки «милосердя не просили, і через це їх рубано без милосердя».
Зміст розділу «Козацькі могили»
- Історична довідка
- Табір польсько-шляхетських військ
- Поле битви під Берестечком
- Табір казацько-селянских військ
- Переправа
- Острів Гайок
- Козакова яма
- Урочище Монастирщина
- Архітектурний ансамбль
- Музей «Козацькі могили»