Бучач

Бучач (перша писемна згадка – 1397 рік) мальовничо розкинувся на берегах глибокого каньйону річки Стрипи.

На вершині Замкової гори, що осіняє місто Бучач своєю тінню, височіють руїни замку – родового гнізда Бучацьких, яке з XVII ст. перейшло у володіння Потоцьких. Протягом ХVІ-ХVІІ ст. ця твердиня не раз уславилася своєю нескореністю перед завойовниками. Найвідомішою з них є облога замку в 1672 р. військами Магомета IV. У історію Бучач увійшов ще і тим, що саме тут, в 1672 р., було підписано ганебний для Речі Посполитоі Бучацький мир із Туреччиною, за яким до турків відійшло усе Поділля. Німим свідком цих подій є старезна липа, що й досі росте у південній частині міста. У 1676 р. турецькі війська знищили фортецю, яка була відбудована Яном Потоцьким. Потоцькі взагалі багато зробили для розквіту Бучача. Особливо діяльним і щедрим виявився Микола Потоцький. У центрі міста можна оглянути славнозвісну ратушу, одну з кращих пам’яток архітектури XVIII століття в Україні, яка побудована у стилі пізнього бароко на його замовлення у 1751 році за проектом Б. Меретина. Прикрасою ратуші є скульптури, виконані основоположником нової барокової скульптури у середині XVIII століття Йоаном-Георгом Пінзелем. Його роботами прикрашений і фасад катедри святого Юра у Львові.

На кошти Потоцького споруджено також і церкву Святої Покрови, костьол та монастир отців василіан, автором проекту якого був архітектор Готфрід Гофман.

Надзвичайним витвором мистецтва є різьблений іконостас Миколаївської церкви, спорудженої 1610 року на кошти дружини Стефана Потоцького Марії з родини Могил. Марія Могилянка подарувала храму ікону «Богородиця» (XVI ст.). Ця церква була першим кам’яним храмом міста.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику