Козівський район

Сьогодні Козова – районний центр за 35 км від Тернополя, селище міського типу, яке розкинулось по обидва береги річки Стрипи. Вперше згадується у 1410 р. як власність Богдана Скарбка.

На початку XVI ст. село Козова належало магнатам Потоцьким, які збудували тут замок, що мав обороняти їхні володіння і населення від нападів татар та турків. Спустошливі напади 1515, 1575, 1589, 1621, 1626 рр. довели до того, що 1635 р. в ньому налічувалось лише 38 селянських господарств.

У 1667 р. під час чергового нападу турків і татар на Козову її було спалено, а замок зруйновано, після чого він вже не відбудовувався. Тепер про нього нагадують лише залишки ходів, що колись з’єдували його з містом.

У 1669 р. київський воєвода Анджей Потоцький побудував у місті костьол. Магдебурзьке право місто отримало тільки в другій половині XVII ст. За іншими даними – 1569 р., завдячуючи впливовій родині Вольських. За часів Австро-Угорщини Козова зберегла статус містечка у Бережанському повіті, а з 1857 по 1867 роки була повітовим центром. А ще через 30 років (1897 р.) тут проклали залізничну колію Ходорів-Тернопіль, однак це не посприяло розвитку її промисловості.

У селищі діють три церкви: дві греко-католицькі – Успіння Пресвятої Богородиці (1889 р.), яку розписував живописець Теофіл Копистинський та Святого Василія Великого (2000 р.), третя – УАПЦ Святого Володимира Великого (1994 р.).

У Козові народилися провідні борці ОУН – Володимир Гарета (1910 -1935) та Лев Зацний (1911-1940). У містечку свого часу проживали письменники Франц Коковський, Андрій Чайковський. Тут не раз бував Богдан Лепкий.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику