Ланівці

Ланівці вперше згадані 1444 р., коли король Казимир Ягелончик надав це поселення разом із кількома довколишніми селами кременецькому дідичеві Пашкові Яловицькому. Герб Яловецьких вирізнявся з-поміж інших типових родових знаків волинської шляхти тим, що нагадував один із різновидів відомого герба давньоруських князів. Це — опущений вістрям донизу двозубець, верхівку якого увінчує хрест.

Протягом певного часу про Ланівці немає ніяких згадок. З 1558 р. сини князя Олександра Вишневецького почали захоплювати вотчинні землі Яловицьких, де заснували кілька сіл і поселили своїх підданих. Згодом ці поселення стали передмістям Ланівців. З 1568 р. власник Ланівців взявся за відновлення і розбудову родового замку, але він не зберігся.

Цей добре укріплений замок, завдяки вдалому розташуванню посеред заболоченої місцини, де зливаються води річок Буглівки і Жирака, підняв Ланівці у ряд стратегічних пунктів Кременецького повіту. І вже у 1611 р. поселення отримало статус міста. У 1618 р. Ланівці зазнали значного знищення через набіги татар. Під час визвольної війни у 1649 та 1651 рр. замок було здобуто козаками. Ланівці значно підупали і вже більше не змогли наздогнати інші міста Волині ні за кількістю населення, ні за економічним розвитком.

На руїнах замку у XVIII ст. дідич Михайло Яловицький спорудив цегляний палац простої і дещо суворої архітектури. Це місце залишалося протягом півтора століття резиденцією більшості його власників. Ще донедавна це була найстаріша споруда Ланівців. Після зруйнування її у 1980-х рр. найвизначнішою пам’яткою міста залишається церква Покрови Пресвятої Богородиці, споруджена у 1816 р.

Із Ланівців можна здійснити подорож до Молоткова, що за 10 км. Село відоме з кінця XVI ст. Місцева дерев’яна церква святого Юрія споруджена в 1784 р. У 1858 р. у селі знайдено скарб, що містив 172 срібні середньовічні монети.

29 квітня 1943 року Молотків спіткала доля білоруської Хатині: фашисти дотла спалили Молотків, закатували більшість його жителів. У 1985 р. на згадку нащадкам про ці події було споруджено меморіальний комплекс жертвам фашизму і посаджено 617 берізок: стільки в цей день загинуло людей. Розповідають, що парох місцевої церкви отець Яків Юхновський, будучи вчасно попереджений про початок каральної акції, мав змогу врятуватись. Але на пораду мирян заховатись у церковному погребі, священник відповів: «Я буду там, де моя паства» – і розділив долю трагічно загиблих.

Їдучи із Ланівців на Шумськ, перетинаємо дорогу, що колись називалась Чорним шляхом (сьогодні це дорога Кременець-Ямпіль-Біла Церква): нею чумаки їздили в Крим за сіллю. За часів Російської імперії тут пролягав гостинець-тракт (або так звана стовпова дорога), особливо жвавий у першій чверті XIX ст., коли Кременець, завдяки існування у ньому вищого Волинського ліцею, був значним культурно-освітнім осередком Волині. За шосе розпочинається Шумський район.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику