Заліщики

Розташоване в 122 км від обласного центру, місто Заліщики із 170-ти метрової кручі правого берега Дністра здається островом, оперезаним водним кільцем. Тут закінчується Поділля і розпочинається Буковина. Це – єдина місцевіть Західної України із кліматом, близьким до середземноморського. Завдяки цьому, у минулому, місто було значним курортом Польщі.

Назва міста походить від місця проживання перших поселенців – «За лісом». Спочатку поселення було на землях сусіднього села Дубровляни, відомого під назвою Залісся, а у XVI ст. як Залісшче. Назва ж Заліщики, з’являється в документах після 1578 р. 1766 рік – надано магдебурзьке право. Від тих часів зберігся костьол св. Станіслава (1763 р.). У 1765-1778 рр. в Заліщиках діяла єдина на Поділлі мануфактура., продукцію якої використовували для військових потреб. 1772 року місто стає центром округу, а з 1867-го року – повіту. Розвитку торгівлі сприяло прокладення у 1895 р. залізниці Станіславів (тепер Івано-Франківськ)–Чортків– Заліщики.

З 1772 р. до 1918 р. Заліщики знаходились у складі Австро-Угорщини.

У 1899 р. в місті проживав польський поет і драматург Ян Каспрович, який тут написав гімн «Святий Боже…». Побував у Заліщиках і Василь Стефаник, який 1908 р. виступав тут як посол до австрійського парламенту. Неодноразово тут гостювали у своєї сестри і виступали перед місцевими жителями оперні співачки Соломія і Ганна Крушельницькі.

У Заліщиках народилися: Леон Зелінський – польський політичний діяч, вчений-економіст; Йосиф Теофіл Шварц – дослідник природи та історії Заліщанщини; Емануїл Смеречанський – педагог і народний різьбяр; Богдан Гнатюк – професор, фізик, конструктор літаків, суспільно-політичний діяч у США і багато інших, із містом тісно пов’язані життя і діяльність письменника, публіциста Осипа Маковея. Тут він і похований.

У 1915 р. Заліщики відвідав американський письменник і журналіст Джон Рід, на основі побаченого написав нарис «3аліщики – місто жаху», що увійшов до книги «Вздовж фронту» («Війна у Східній Європі»).

Окрасою міста є парк заснований у першій половині XIX ст. У затишному дендропарку (площа 5 га) збереглися вікові екземляри гінгко дволопатевого, тюльпанове дерево, софора японська і інші. Зберігся і палац баронів Бруніцьких (нині – лікарня), який був перебудований у стилі ампір із мисливського палацику в 1831 р. Цікавими в архітектурному плані будівлями є міська ратуша (XVIII ст.), церква Пресвятої Трійці і костьол (ХУІІ-ХVІІІ ст.).

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику