Вишнівець

В долині річки Горинь розташувалось містечко Вишнівець. Відомо, що в сиву давнину тут було землеробське трипільське поселення. Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 року. Великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь, де нині розміщується село Старий Вишнівець, Дмитро Корибут, син великого князя литовського Ольгерда, збудував перший укріплений замок для захисту від татаро-турецьких набігів.

Не один раз містечко зазнавало руйнівних наскоків татаро-турецьких орд. Особливо великої шкоди було заподіяно йому в 1494 р. Після знищення старого замку татарами, на високому березі Горині, князь Михайло Вишневецький з метою зміцнення Старовишнівецької фортеці зводить новий замок – сильно укріплену фортецю, яка з півдня та із заходу була неприступною. З того часу Вишнівець стає родовим гніздом князів Вишневецьких на декілька віків. З Вишнівця походить славнозвісний засновник Запорізької Січі – Дмитро Вишневецький, званий у народі Байдою.

Поблизу палацу стоїть відновлена замкова церква Вознесіння Христового, збудована гетьманом Дмитром Вишневецьким в 1530 р., в якій відбувались заручини претендента на російський престол Лже Дмитрія І з Мариною Мнішек.

Пам’ятає замок і іншу жінку, відому меценатку XVII ст., княгиню Раїсу Могилянку, доньку молдавського господаря Яреми, двоюрідну сестру київського митрополита Петра Могили, для якої рідною стала волинська земля. Ревна захисниця православ’я, княгиня Раїна за своє коротке життя стала фундаторкою Прилуцького, Межигірського та Мгарського монастирів, і знайшла свій вічний спокій разом з чоловіком, князем Михайлом, в усипальниці Вознесенської церкви.

В 1720 р. останній з роду Вишневецьких – князь Михайло Сервацій перебудовує укріплений замок у величний палац на зразок французьких резиденцій. У 1744 р. маєток повністю переходить у власність найближчих родичів князів Вишневецьких – графів Мнішеків. Розкішні інтер’єри палацу вражали своїх сучасників. Велика бібліотека цінних книг, дорогі меблі, кахлі ручної роботи, колекція картин, серед яких були портрети Вишневецьких, Мнішеків, Тарлів.

У 1852 р. граф Андрій Мнішек виїжджає до Франції. Маєток був проданий на аукціоні і замок починає занепадати. Значної руйнації він зазнав у період першої світової війни та під час пожежі 1944 р. І лише в 60-х роках XX століття комплекс знову відбудовують. Сьогодні палацовий комплекс складається із самого палацу, господарських приміщень, брами, залишків колись розкішного парку, декількох частково збережених валів та бастіонів, Вознесенської церкви. Із вікон палацу відкривається гарний краєвид на став річки Горинь і Старий Вишнівець. Багато води стекло з того часу у ріці, та події, які відбувалися у цьому, тепер маленькому провінційному містечку, будуть хвилювати ще не одне покоління.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику