Центр Вінницької області — місто Вінниця, розташоване на берегах ріки Південний Буг.
1363 р Федір Корятович спорудив тут дерев’яну фортецю для захисту від татарських набігів. Згодом навколо виросло місто, подальша доля якого була вирішена 1598 p., коли воно стало центром Брац-лавського воєводства. На правому березі ріки постала нова кам’яна фортеця, поруч з якою заснували свої монастирі єзуїти, домініканці, а згодом і капуцини.
До середини XVIII ст. належать найстаріші архітектурні культові пам’ятки міста — дерев’яна Свято-Миколаївська церква (1746), костели монастирів капуцинів (1750) і домініканців (1765). 1835 р. домініканський монастир ліквідували, а костел ордену на центральній вулиці міста згодом перетворили на головний православний Свято-Преображенський кафедральний собор.
Про Вінницю XIX ст. нагадують збережені садиби, пов’язані з іменами видатних людей. Поруч із центром розташований літературно-меморіальний музей великого українського письменника Михайла Коцюбинського (1864—1913). На сучасній околиці міста потопає у парковій зелені найвідоміший вінницький музей-садиба М. І. Пирогова (1810— 1881). Зберігся будинок відомого лікаря, засновника військово-польової хірургії, та чудовий парк. Неподалік від садиби розмістилася церква- усипальниця М. І. Пирогова (1885), у крипті якої спочиває забальзамоване тіло видатного хірурга.
Розвиток Вінниці значно прискорився, коли 1870 р. околицею пройшла залізниця Київ—Жмеринка—Вінниця—Одеса, що й надалі дозволила місту утримувати статус адміністративного центру Східного Поділля.
Ще цікаві місця: