Луцьк

Луцьк — одне з найстаріших міст України та історичний центр Волині та центр сучасної Волинської області — розташований на берегах ріки Стир. Перша літописна згадка про Лучеськ (заснований у закруті річки, від якого і виникла назва) 1085 р. свідчить, що вже тоді він мав укріплення і був досить великим ремісно-торговим центром Київської Русі.

Після приєднання Волині до Великого князівства Литовського в середині XIV ст. Луцьк стає південною резиденцією його володарів і останньою столицею Галицько-Волинського князівства. За пропозицією імператора Священної Римської імперії Сигізмунда 1429 р. Луцьк обраний місцем проведення грандіозного за масштабами з’їзду монархів європейських держав. Вони обговорювали питання захисту Європи від зазіхань новоствореної Османської імперії та про об’єднання західної (католицької) і східної (православної) церков. У XIV—XVIII ст. формується архітектурний ансамбль міста, що з численними вадами і трансформаціями зберігся до наших днів. Пам’ятні архітектурні споруди столиці Волині 1985 р. об’єднані в істо-рико-культурний заповідник «Старий Луцьк». Домінантою ансамблю є найстаріша пам’ятка фортифікаційної архітектури міста — Верхній замок, закладений ще останнім князем Галицько-Волинської землі Любартом 1340—1384 pp. Збереглися три значні вежі замку: В’їзна (Любарта), Стирова (Свидригайла) і Владича, з’єднані між собою 230-мет-ровим високим муром.

Між В’їзною і Стировою вежами на місці князівського палацу (що існував на початку XV ст.) розташований «шляхетський» будинок (1789) з експозицією картинної галереї Луцького краєзнавчого музею. У Владичій вежі, поруч із якою стояв палац єпископа-владики, звідки й пішла ЇЇ назва, виставлені експонати музею дзвонів, у В’їзний — виставка будівельної кераміки.

До Верхнього замку примикав учетверо більший Окільний замок, де розміщалися князівські і шляхетські двори. Тут після Брестської унії 1596 р. заснували свої монастирі представники багатьох католицьких орденів. При монастирі єзуїтів традиційно знаходився найвідоміший у місті вищий навчальний заклад із багатою бібліотекою стародруків і студентським театром, їх величний костел Святих Петра і Павла, зведений 1639 p., згодом здобув статус кафедрального і нині є головним католицьким храмом Волині.

З восьми веж Окільного замку збереглася лише одна — князів Чарторийських — і фрагменти стін (XV ст.). Між замковим ровом і рікою розташовувалися торгово-ремісничі квартали, які, власне, і формували місто, що було юридично відокремлено від замку — мало свій уряд (магістрат). На території старого міста залишилися до наших днів окремі споруди монастирів василіанів (1647) і тринітаріїв (1729) та головний луцький православний храм — кафедральний Свято-Троїцький собор, наприкінці XIX ст. трансформований з костелу, конфіскованого в монастиря бернардинів (1752).

У сусідньому районі, що на польський манер називали «Жидівщиною», мешкали євреї, яких разом з караїмами у місто запросили ще за князювання Вітовта (XV ст.) для розвитку ремесел і торгівлі. Збереглася головна луцька синагога (1629) оборонного типу з добудованою до молитовного залу вежею, завдяки якій її іноді називають «Малим замком».

Нинішній Луцьк, принаймні його центральна частина, являє собою приємне для відвідування затишне і водночас ділове місто заходу країни.