Запорізька область

Запорізька область — наймолодший регіон Східної України, утворений 1939 р. Поверхня ЇЇ являє собою слабо розчленовану лесову рівнину із загальним нахилом до долини Дніпра та Азовського моря. Більш підвищена південно-східна частина теренів розташована у межах Приазовської височини, що на південь поступово змінюється Причорноморською низовиною. Долина Дніпра на Запоріжжі майже повністю зайнята Каховським і Дніпровським водосховищами. Невеликі річки Приазов’я (Юшанли, Обитічна, Берда та ін.), долини яких вгризаються в кристалічні породи Українського щита, часом створюють невимовної краси степові пейзажі, яких не зустрінеш в інших регіонах України.

За археологічними дослідженнями, окремі райони Запоріжжя заселялися, починаючи з середнього палеоліту (100 тис. років тому). Найвідоміша з найдавніших пам’ятка цього краю — знаменита Кам’яна Могила (V— І тис. років до н. е.) неподалік села Терпіння на березі річки Молочна — завдячує своєю назвою схожому на величезний горб 6-метровому останцю, утвореному пісками і броньованому зверху (немов могильною плитою) пісковиковою брилою. Вона утворилася 12 млн років тому на дні Сарматського моря, а потім вийшла на поверхню. Цупка пісковикова брила згодом покололася на понад 3000 кам’яних окремих шматків, деякі з них зберігають давні наскальні зображення (петрогліфи). Вони належать різним часам (від мезоліту до кінця бронзового віку) і є видатною пам’яткою первісного мистецтва на теренах України.

У VII ст. до н. е. Північним Причорномор’ям володіли скіфи, столицею яких було велике Кам’янське городище на берегах Дніпра поблизу сучасного міста Кам’янка-Дніпровська. На ці часи припадає існування широко відомих курганів Солоха (зі знахідками золотих гривні і гребеня зі скульптурними зображеннями скіфів) та Мелітопольський (із двома катакомбними похованнями скіфської знаті, слуг, колісниці, коней тощо), датовані IV ст. до н. е.

За часів існування Київської Русі Дніпром проходив знаменитий шлях «з варягів у греки». У середині XIII ст. лісостепове і степове Придніпров’я на довгі роки потрапляє під владу Золотої Орди. У наступні віки (XIV— XVI ст.) за ці землі з перемінним успіхом боролися Велике князівство Литовське (згодом Річ Посполита), Московська держава і Кримське ханство, але жодне з них не спромоглося остаточно підкорити ці землі.

Наприкінці XV ст. тут починає формуватися козацтво, переважно з втікачів з навколишніх земель. За порогами (тобто нижче за течією) Дніпра вони будували укріплені «засіки» (на зразок освоювачів земель у майбутніх північноамериканських сполучених штатах «стовбили» за собою землі), що дали назву Запорозькій Січі — знаковому місцю в історії України. Це узагальнена назва козацьких фортечних поселень, що існували протягом XVI—XVIII ст. у різних місцях нижче дніпровських порогів на просторах сучасних Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей. Хронологічно першою була Хортицька Січ (1552—1558), нерозривно пов’язана з найдавнішою визначною пам’яткою Запорожжя — островом Хортиця. Цей найбільший острів на Дніпрі витягнувся посередині його річища на понад 12 км (середня ширина становить близько 2 км). Скелястий кам’яний острів, утворений з архейських гранітів (віком понад 2 млрд років), здавна захоплював мандрівників своєю величчю і красою. Північна частина острова (його висота тут сягає ЗО м), розташована в нижній частині дніпровських порогів, була найзручнішим місцем контролю судноплавства рікою.

Перше відоме козацьке укріплення з’явилося на острові Мала Хортиця (нині острів Байда) — на заході від Хортиці в річковому рукаві Старий Дніпро. Замок тут 1553 р. побудував черкаський староста князь Дмитро Вишневецький. Влітку 1557 р. ханське військо зруйнувало Хортицьку фортецю, але в українській історіографії саме за нею закріпилася назва першої Запорозької (Хортицької) Січі. Нині козацькі чесноти демонструє північна частина острова Хортиця, де 1965 р. засновано Державний іс-торико-культурний заповідник (з 1993 р. — Національний заповідник «Хортиця») загальною площею 23,6 км2. Тут відкрито Музей історії українського козацтва, біля якого нещодавно створено реконструкцію поселення козацької доби.

Реальне освоєння колишнього Дикого поля почалося в другій половині XVIII ст. після серії успішних русько-турецьких воєн. Спочатку це були землі, що використовувалися винятково для сільськогосподарських потреб, а з розвитком капіталістичних відносин в деяких містах Запорожжя починає розвиватися промисловість.

На теренах Запорізької області збереглися лічені православні культові споруди і рідкісні садибні будівлі XVIII—XIX ст. До них приєднуються найпоширеніші архітектурні пам’ятки найактивнішого періоду освоєння регіону — XIX—XX ст. Це адміністративні та громадські будинки, особняки та садибні споруди, численні історичні пам’ятники часів СРСР.

Найбільш цікаві міста Запорізької області

Цікаві місця районів Запорізької області

Природні визначні місця Запорізької області

Молочний лиман являє собою затоплену Азовським морем пригирлову частину долини річки Молочна. 1974 р. його акваторія і прилегла берегова смуга (загальною площею 190 км2) стає гідрологічним заказником загальнодержавного значення. Широкі лиманні простори охороняються як місце нересту промислових видів риби, а порослі очеретом прибережні ділянки — як місце гніздування водно-болотних птахів.

Обитічна — одна з п’яти піщано-черепашкових кіс, що утворилися на північному узбережжі Азовського моря за останні 10 тис. років. Вона розділяє морську акваторію на Обитічну і Бердянську затоки. На 36-кі-лометровій косі 1980 р. було засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення площею 88,63 км2, який демонструє розмаїття степового і напівпустельного рослинного і тваринного світів.

2012 р. Джерело: великий путівник Цікаві місця Запорізької області.

у поміч мандрівнику