Ченці ордена єзуїтів побудували в Станиславові свій костел, який є витвором австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних об’ємів, пропорційністю,в чому простежуються деякі риси класицизму. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Багатий декор інтер’єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де розміщені фігури ангелів, святих і апостолів. Будівництво первісного єзуїтського костелу в місті розпочалося в 1720 році, завершилося в 1729 р. – тоді у ньому відбулося перше богослужіння. Технічні помилки при будівництві костелу призвели до того, що з’явились тріщини, які загрожували як самій споруді, так і парафіянам. У зв’язку з цим в лютому 1752 р. костел був розібраний. Причиною незадовільного технічного стану костелу були, як вважають дослідники, його надто неглибокі фундаменти, що не могли витримати ваги самої споруди. Отже, костел був розібраний до основи. Нове будівництво було завершене в 1763році.

Нинішня споруда катедрального собору має назву церкви Святого Воскресіння, що була головною українською церквою міста Станиславова від початку його існування та збудованої ще в 1601 році в с. Заболоття на місці сьогоднішньої синагоги.

Храм реставрувався 1835р.; 1885р. і 1995р.

В 1849 р. переданий Українській Греко-Католицькій Церкві; в храмі встановлений п’ятиярусний іконостас.

Адреса: майдан митрополита

Андрея Шептицького, 22.