Осіч

В селі Осіч (рус. – Осич) Бахмацького району знаходиться Свято-Миколаївський Крупицький монастир – один з найдавніших монастирів Гетьманщини, пам’ятка архітектури та містобудування XVII-XIX ст.

Свято-Миколаївський Крупицький Батуринський жіночий монастир

Проїхати до монастиря можна через Батурин і Обмачі (~11 км), але дорога там не дуже добра. Набагато краще дорожнє покриття буде, якщо проминути Батурин по трасі, а далі – наліво, повз села Матіївка та Обірки, а по відстані – лише на кілька кілометрів далі. Машину можна залишити біля головної брами. Парковка досить тісна, але і транспорту теж не небагато.

Вхідна брама Свято-Миколаївського Крупицького монастиря
Брама Свято-Миколаївського Крупицького монастиря

Вважається, що монастир існував ще за часів Київської Русі. Комплекс закладений на правому березі р Сейм. Назву «Крупицький» монастир отримав завдяки тому, що ченці обителі, перебуваючи в облозі татаро-монголів, хоча і були приречені на голодну смерть, але вистояли. Це сталося завдяки тому, що Господь посилав їм в ці тяжкі часи з неба крупи.

Чудотворний образ Святого Миколая
Чудотворний образ Святого Миколая

Історія Свято-Миколаївського Крупицького монастиря пов’язана з історією Батурина. У XVI ст. монастир відновили «по старому сего места запустении». Серед благочестивих меценатів монастиря були Богдан і Юрій Хмельницькі, Іван Мазепа. Вони надавали обителі універсали на володіння, захищали її від усіляких утисків.

Монастирське майно було затверджено царською грамотою 1689 р. Обитель почитали запорізькі козаки і українська шляхта. З нею пов’язано побожне служіння двох видатних настоятелів монастиря – св. Дмитра Ростовського (Данила Туптала) і Іларіона Мигури (Івана Детесовіча).

Територія Свято-Миколаївського монастиря і мур
Територія Свято-Миколаївського монастиря і мур

Територія монастиря прямокутна в плані, орієнтована по сторонах світу. Її оточує кам’яна стіна висотою 3 м. Всі збережені кам’яні споруди зведені на місці дерев’яних попередників, а отже, збережена і архітектурна композиція обителі, що склалася ще в XVII в.

Всі монастирські будівлі спочатку були дерев’яними. У 1680 р. замість дерев’яного споруджений хрестоподібний п’ятибанний Миколаївський собор – центральна споруда комплексу. Це класичний храм ери найвищого розквіту архітектури українського Відродження. Під собором знаходилася крипта. Церква, разом з великою бібліотекою, в якій була навіть Острозька Біблія Івана Федорова 1581, були знищені в 1930 році.

Надбрамна дзвіниця
Надбрамна дзвіниця

Дзвіницю добре видно з обох берегів і заплави річки Сейм. Побудували її в 1825 р. За 25 років, враховуючи небезпеку обвалу, дзвіницю розібрали і побудували заново на тих же фундаментах. Споруда належить до традиційного для України двох’ярусного типу дзвіниці «восьмерик на четверику».

Трапезна церква преображення Господнього
Трапезна церква преображення Господнього

Південніше дзвіниці знаходиться кам’яна трапезна тепла церква Преображення Господнього, зведена на місці дерев’яної у 1803 р. і освячена в наступному році. Вона зазнала безліч перебудов в 1858 р. Зараз церква одноповерхова, увінчана декоративним куполом. Пам’ятка має планувально – просторову структуру, незвичайну для церковних споруд: корпус – Т-подібний в плані, орієнтованого уздовж осі захід-схід. Західний фасад, звернений до парадного монастирським подвір’ям, симетричний, має по центру лоджію з чотирьох-колонним портиком. Такі ж лоджії є на північному і південному фасадах лапідарності і майже світський характер архітектури підкреслені високим дахом і відсутністю вівтарної апсиди. Вхід до церкви з обох боків прикрашають квітники з рослинами, які радують людське око.

Навпроти західного фасаду теплої церкви знаходиться одноповерховий, прямокутний у плані, кам’яний корпус будинку настоятеля, побудований в 1834 р. Він має симетричну композицію. Центр головного, східного, фасаду акцентує чотирьох-колонний портик. Фасадний декор характерний для провінційного класицизму XIX в.

Монастир включений до складу Батуринського Національного історико – культурного заповідника «Гетьманська столиця». На початку 1990-х рр тут відроджено жіночий монастир.

Цей монастир також називають: Крупицький Миколаївський монастир, або Крупицький Свято-Миколаївський монастир, також Батуринський Миколо-Крупицький монастир, а повна назва – Свято-Миколаївський Крупицький Батуринський жіночий монастир.

25 липня 2014 р.

Джерело: путівник Пам’ятки с. Осіч Чернігівської області .

у поміч мандрівнику