Розвідуючи цікаві місця Седнева, натрапили на інформацію про непересічну особистічть – блаженного Григорія Седнівського.
Ось що написано про юродивого Григорія Седнівського у Православній енциклопедії:
Юродивий Григорій Седнівський [Золотий Гриць] (Мірошников Григорій Акіндінович; народився 30.09.1821 у с. Кучинівка Городнянського повіту Чернігівської губернії – помер 22.02.1855, місто Седнів Чернігівського повіту одноіменної губернії), блаженний.
Народився в бідній сім’ї казенних селян. У ранньому дитинстві померли батько і сестра Євдокія. Разом з осліплою матір’ю Григорій Седнівський мандрував по навколишніх селах, збирав милостиню. Після її смерті з 1831 р. жив у с. Кучинівка на подаяння сусідів, односельці вважали його недоумкуватим. З 1834 р. служив поводирем у сліпих, оселився в містечку Седнів, жив разом з собаками під дзвіницею Покровської церкви (до наших днів не збереглася), під торговими лавками, потім у козачки А. Шудрихи, на горищі сараю, котрий називав своїм «кабінетом».
Юродствував, викривав місцевих торговців, заступався за обдурених ними, громив і перевертав лавки на ринку. Суворий пісник, Григорій Седнівський прикровенно викривав гріхи односельчан, прилюдно куштуючи скоромне, курячи цигарки, нюхаючи тютюн. Жителі Седнева прислухалися до передбачень або викриттів юродивого. Часто Григорій Седнівський висловлювався інакомовно, за допомогою міміки, символічних малюнків вугіллям на стіні або палицею на землі, але іноді висловлювався прямо. Зустрівшись в 1847 р. з Т. Г. Шевченком, передбачив йому швидкий арешт в Києві. Провидів події Кримської війни (1853-1856), смерть імператора Миколи I Павловича (1855), загибель віце-адмірала В. А. Корнілова (1854), ігуменський сан і настоятельство в Кам’янському Успенському монастирірі Чернігівської губернії монаха Смарагди. Але, коли односельці спеціально зверталися до юродивого Григорія Седнівського за передбаченнями, він відповідав: «Звідки я знаю, чи я циган?»
Регулярно відвідував Седнівський Воскресенський храм, по святах роздавав людям хрестики, пророкуючи кожному знаменні події життя. Паломничав в Київ та інші міста, розмовляв з Чернігівським єпископом Павлом (Підлипським) та Київським митрополитом Філаретом (Амфітеатровим), котрий подарував подвижнику свій підрясник. За описом сучасників, Григорій Седнівський був худорлявий, русявий, навіть у сильні морози ходив босим, ??носив халат або одяг, зшитий з різнокольорових клаптів, називав себе «царем клапітників». Шанувальники Григорія Седнівського дарували йому дорогий одяг, але він роздавав його бідним.
24 лютого 1855 Григорій Седнівський був похований у Воскресенського храму міста Седнів (нині сел. Седнів Чернігівської обл.). На могильній плиті було написано: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (СР: Мт 5. 3). У 30-х рр.. XX cn. Воскресенський храм був закритий, влітку 1961 р. останки Григорія Седнівського перепоховали на центральному кладовищі села Седнів. До 2006 р. на могилі поставлено кам’яний хрест і плита з портретом подвижника, горить невгасима лампада, клірики Чернігівської єпархії УПЦ служать панахиди.
«Грицько» згадується в поемі Н. А. Клюєва «Пісня про велику матері», в романі Ю. Давидова «Скакове поле» – про народовольця Д. Лизогуба.
Могилу юродивого Григорія Седнівського можна відвідати у с. Седнів неподалік від Чернігова.
Про цікаві місця с. Седнів дізнайтеся більше тут.