Херсон

Херсон — найбільше місто і центр степового краю — лежить на правому березі гирлової частини Дніпра. Протягом російсько-турецької війни 1735—1739 pp. російські війська заснували тут укріплення Олександрівський шанець. 1778 р. за указом імператриці Катерини II у гирлі Дніпра розпочате будівництво міста з фортецею та адміралтейською верф’ю, названого на честь давнього Херсонеса.

Дотепер збереглися фрагменти штучних фортечних валів і врізані в них Очаківські ворота (XVIII ст.), пороховий льох (1791) і великий будинок Арсеналу (1784). За валами підносяться Катерининський собор ( один з найстаріших міських храмів, 1787), і дзвіниця (1806). Собор постав напередодні чергової російсько-турецької війни (1787—1791) і навколо нього влаштували некрополь загиблих в ній воєначальників. Серед інших споруд часів започаткування міста визначаються Греко-Софіївська церква (1780) і особняк адмірала Д. Сенявіна.

Саме Херсон став колискою і першою базою російського Чорноморського флоту. Разом із будівництвом фортеці поставали верфі, майстерні з ремонту суден, склади тощо. 1779 р. закладено перший великий 66-гарматний корабель, спущений на воду 1783 р., за яким пішли фрегати «Херсон», «Обережний», «Поспішний», «Легкий», «Крим» та інші.

Із захопленням Російською імперією нових земель Північного Причорномор’я та заснуванням нових портів — Миколаєва (1789) й Одеси (1794) — з’ясувалося, що Херсон відносно мілководний і не здатний приймати великі морські судна. У 1790-ті роки адміралтейство поступово переводиться у Миколаїв, а до кінця століття населення міста скорочується вдесятеро.

Від занепаду Херсон врятувало надання йому 1803 р. статусу центру великої губернії. Якийсь час тут ще будувалися військові кораблі, а з 1806 р. в місті почала діяти купецька верф, що в середньому випускала 25 торгових суден на рік. Від XIX ст. у спадок Херсону дісталася низка культових споруд — Святодухівський кафедральний собор (1836), Миколаївська церква (1819), будинки бібліотеки (1896), банку і приватні особняки.