Кіровоград

Кіровоград (рус. – Кировоград) – центр Кіровоградської області, розташований на горбистих берегах річки Інгул.

ТОП пам’яток Кіровограда

Дендропарк - пам'ятка Кіровограда
Пам’ятки Кіровограда. Дендропарк
Кіровоградський дендропарк. Ця пам’ятка Кіровограда особливо цікава навесні, а точніше – у другій половині квітня, коли тут розцвітаю всі 2 млн. тюльпанів, що з року в рік висаджуються дбайливими руками кіровоградських озеленювачів. У Кіровоградському дендропарку можна побачити тюльпани майже всіх кольорів веселки.

Пам’ятки Кіровограда в історичному контексті

Історія його заснування пов’язана з ім’ям сербського генерал-лейтенанта Івана Хорвата-Куртиця. 1750 р. він, полковник австрійської армії, звернувся до російського посла у Відні із пропозицією створити сербську колонію в Росії. Вже наступного року двома сотнями сербів на Придніпров’ї було засновано кілька військових поселень, названих Новою Сербією.

1754 р. на березі Інгулу розпочалося будівництво земляної фортеці Святої Єлизавети, розташованої на південному кордоні Нової Сербії, на півдорозі між уже існуючими Архангельським і Мішурінорізьким фортами. Шестикутна фортеця Святої Єлизавети могла вмістити двотисячний гарнізон, а півтори сотні її гармат завдали б штурмувальникам неабияких перешкод.

Ще 1754 р. під стінами споруджуваної фортеці утворилася слобода, яка 1764 р. стає центром Єлизаветинської провінції, а з 1775 р. — містом Єлизаветградом. Нині про фортецю, що дала життя місту, нагадують лише залишки земляних валів, чавунні гармати на гранітних лафетах та споруди міської лікарні (колишні фортечні казарми). 1829 року місто стає центром військових поселень на півдні Російської імперії та штаб-квартирою резервного кавалерійського корпусу, про що дотепер нагадує комплекс військово-адміністративних споруд (1848).

Широкий спектр культових споруд міста свідчить про релігійні уподобання його мешканців у доатеїстичні часи. Грецька церква (1812) нагадує про значну колонію грецьких переселенців Єлизаветграда, а незвично велика синагога (1853) з червоної цегли зберігає пам’ять про велику юдейську громаду. Головний міський православний храм — Спасо-Преображенський собор (1819) постав за кілька років після руйнування на теренах фортеці Троїцької церкви, а Свято-Покровська церква (1875) біля штабу військового містечка мала допомагати служивому люду. Центральну частину нинішнього Кіровограда прикрашають десятки адміністративних і житлових споруд XIX — початку XX ст., що надають міській забудові зворушливої провінційної урочистості і своєрідного шарму.

Радянські часи залишили Єлизаветграду у спадок прекрасні пам’ятники і нову (з третьої спроби) персоніфіковану назву. Спочатку 1924 р. згадку про царицю Єлизавету Петрівну витравили, замінивши стару назву на Зинов’євськ. Згодом (1934) увіковічили пам’ять Сергія Кірова, назвавши місто Кірове, а коли 1939 р. створювали обласний центр, з’явилася сучасна назва.