Бориспільский район

(рус. – Бориспольский район)

Цікаві місця Бориспільського району Київської області

Головний аеропорт України розміщений біля м. Борисполя. Столицю держави й аеротермінал з’єднує першокласне шосе, ширина якого дозволяє використовувати його навіть для аварійної посадки літаків. Асфальтова смуга перетинає села Велика Олександрівка, Гора, Щасливе, Проліски… Ці села належать до Бориспільського району, який має давню історію. Сучасна його територія, а це 1485 км2, становить 5,2% загальної площі Київської області.

За часи існування давньоруської держави Бориспільщина входила до Переяславського князівства. За наявними археологічними пам’ятками, на території Бориспільщини налічується сім давньоруських городищ і десять давньоруських поселень. Найбільшим укріпленням часів Київської Русі було городище в м. Бориспіль. У 1015 р., коли печеніги напали на Русь, князь Володимир послав проти них свого сина Бориса, якого було підступно вбито на тодішніх просторах бориспільського краю. З того часу народ зберіг пам’ять про князя Бориса, назвавши місце його загибелі Борисовим полем. Звідси й пішла назва сучасного Борисполя.

На території району до наших днів збереглися поселення, городища, кургани, трапляються знахідки знарядь праці, побутових предметів різних епох, що є основним джерелом для вивчення стародавніх періодів історії.

У селищі Головурів було знайдено скарб ливарних форм пізнього бронзового віку XIII-XII ст. до н.е. В урочищах Будницьке поле, Обірки та Процівському лісі збереглися рештки поселень і могильник доби бронзи. Біля села Вишеньки, що розташоване на березі невеличкої річки Золочі, знайдено залишки поселення доби неоліту. На околиці Вишеньок знаходяться низка великих скіфських курганів та городище XVII ст. На кожному підвищенні в заплаві річки виявлено сліди давніх поселень та могильників. Біля озера Баклажного розкопано рештки поселень доби неоліту та трипільської культури. На околиці села — могильник ранніх слов’ян. Численні знахідки, що належать до різних історичних епох, створили селу славу справжньої археологічної скарбниці. Чималу колекцію старовини зібрав у XIX ст. на околицях села священик Ф. П. Яновський. Значна частина цієї колекції експонується в Бориспільському історичному музеї, ініціатором створення та незмінним директором якого був учений – археолог Віктор Іванович Йова.

Музей відкрито в 1967 р. за сприяння місцевої влади. Експозиція музею знайомить відвідувачів з найцікавішими пам’ятками матеріальної та духовної культури населення Бориспільського району з найдавніших часів і до наших днів. У залах музею демонструються картини сучасних митців Бориспільщини, з-поміж яких чимало оригінальних і талановитих авторів. Наприклад, художник Ігор Землянських, який проживає в селі Вороньків, малює птахів і тільки птахів! Іноді важко повірити, що бачиш картину, а не справжнього, живого птаха — так майстерно зображує їх Ігор. Переконатися в цьому можна особисто, якщо відвідати Вороньків і завітати в гості до молодого художника на вулицю Крупської, 25.

Село Вороньків розміщується за 15 кілометрів у напрямку на південний захід від Борисполя. У давньоруських літописах село згадується як укріплення Ворониця під 1109 роком. Ворониця також згадується й у «Повчанні» Володимира Мономаха. За народними переказами, назва села походить від прізвища воїна Ворона, який жив у цьому укріпленні і загинув, захищаючи його від печенігів. Найдавніші археологічні знахідки, які було виявлено на території Воронькова, датуються II — початком І тисячоліття до н. є. За два кілометри на захід і південний схід від села виявлено групу стародавніх курганів доби бронзи та раннього заліза. У центрі Воронькова збереглися залишки городища та валу часів Київської Русі .Імена багатьох відомих людей пов’язані з Вороньковом. Тут пройшли дитячі роки Шолом-Алейхема, майбутнього класика єврейської літератури. Любив приїздити до села і відомий український поет Павло Григорович Тичина.

Якщо ви добралися до Воронькова, то завітайте і до Кийлова, який знаходиться трохи далі по шосе за 10 кілометрів на південь. Це село на лівому березі Дніпра розташовано в такій місцевості, де зібрались воєдино, мабуть, чи не найкращі природні багатства України — неозорі води Дніпра-Славути, великі масиви соснового лісу, горбиста піщана річкова заплава, зелені квітучі луги, чисте цілюще повітря. Збирати гриби, плавати у Дніпрі, рибалити — все тут можливо!

У селі Гусинці (15 кілометрів від Кийлова вздовж берега Канівського водосховища) , до якого дістатися доволі важко, бо асфальтованої дороги туди немає, ви натрапите на несподіванку: церкву посеред води! Коли за наказом тодішньої влади наповнювали штучне Канівське море, затоплюючи навколишні села, будинки в них зруйнували. А от храм кінця XVIII ст. не наважилися знищити. Навколо нього навіть для захисту насипали земляний вал і нині сюрреалістичним нагадуванням про минулі дні підіймається над морем маківка церкви. Доволі хвилююче, навіть тривожне видовище! Відомий український співак Павло Мозговий створив пісню під враженням від побаченого. Він зняв і кліп із зворушливими кадрами плавання на човні біля покинутого храму — Гусинцівської церкви.

Археологічні знахідки поблизу сіл Кийлова та Старого свідчать про перебування людини в цій місцевості з прадавніх часів. Проведені дослідження дали велику кількість знахідок, що належать до різних історичних періодів і різних культур. Це уламки посуду, зброя, поселення та могильники. Скіфські кургани, досліджені в 1962 — 1963 рр. на території нинішньої Старинської птахофабрики, датуються IV ст. до н. е. У західній частині села Старе частково збереглися вали городища XII—XIII ст., що використовувалися як укріплення і пізніше, зокрема за часів козаччини. Поруч з городищем було виявлено селище цього ж часу. На місці давньоруського городища започатковано село Старе, що колись називалося Краснопіллям. Можливо, в цій назві перші поселенці хотіли відобразити красу навколишньої місцевості, а можливо, назва означала спочатку просто гарне родюче поле.

Подорожуючи Бориспільським районом, неодмінно завітайте до Сулимівки, невеликого села, в якому можна оглянути одну з найцікавіших пам’яток Лівобережної Київщини — Покровську церкву. Збудована вона в 1622 — 1629 рр. за наказом відомого козацького ватажка, гетьмана війська запорізького Івана Сулими. Ця споруда — рідкісний зразок кам’яних тридольних одноверхих храмів, високохудожня пам’ятка української архітектури.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику