Замок Річарда

Замок Річарда Левове Серце (рус. – Замок Ричарда) від початку огортає якась пелена загадковості і таємничості. Спочатку будинок у стилі англійської неоготики планували побудувати в Санкт-Петербурзі на Аптекарському острові для працівників міністерства внутрішніх справ. Але столичний проект залишився лише на папері. А от у Києві приблизно в той же час з’являється будівля з фасадами, які дивно схожі на опубліковані в журналі.

Достеменно відомо те, що будинок належав київському промисловцеві Дмитру Орлову. Будівництво вже підходило до кінця, коли через недбалість робітників сталася пожежа. Газети писали: «Годі було й думати про порятунок палаючого будинку. Він був зверху донизу охоплений вогнем, палала вежа на будинку і до неба високо піднявся величезний стовп полум’я. Вогонь дуже яскраво освітлював всю місцевість, полум’я відбивалося на золочених куполах церков, скло вікон будинків здавалося розпеченими, вогонь відбивався в річці. Через годину з гуркотом почали руйнуватися стелі і перегородки, потім обрушилася вниз дах, і ще скаженіше заклекотало полум’я. Рідкісне видовище привернуло багатотисячну юрбу, яка загатила Андріївський узвіз і прилеглі вулиці. Полум’я стало вщухати лише до третьої години ночі, а остаточно вогонь припинився до сьомої години ранку. Сильно побоювалися, що вежа над будинком звалиться на вулицю, але, на щастя, вона звалилася всередину згарища. Від будинку залишилися лише почорнілі і тріснуті капітальні стіни ».

У розпал будівництва Орлов був убитий за нез’ясованих обставин. Малолітні діти і незавершений будинок залишилися під опікою вдови, яка стала правонаступницею всіх справ покійного чоловіка і повинна була або завершити розпочате, або йти по світу з простягнутою рукою. Ризикуючи втратити останнє, вона зважилася взяти велику позику і на загальний подив завершила будівництво. Так на Андріївському узвозі з’явився будинок-красень під № 15. Його незвичайні архітектурні форми повинні були привернути увагу квартиронаймачів і дозволяли призначити високі ціни за квартири. Відразу ж після закінчення робіт будинок виставляється на аукціон і продається за 114 тисяч золотих рублів. Завдяки настільки значній сумі вдова розрахувалася з усіма боргами і позиками.

Все закінчилося начебто благополучно, але вдова, як свідчить легенда, пошкодувала грошей при розрахунку з будівельниками. І ті, щоб помститися, застосували в будинку випробуваний прийом внесення в систему вентиляції та пічного опалення змін, відомих лише їм.

Результатом цієї нескладної процедури стали моторошні шуми й стогони у всіх комунікаціях. Мешканці, які поспішили в’їхати а новий престижний будинок, відчували нестерпні страждання від подібного страху. Але ринок тим і хороший, що на будь-який товар завжди знайдеться свій покупець, і кімнати в виючого будові зайняли під майстерні численні київські художники.

у поміч мандрівнику