Переяслав-Хмельницький район

Цікаві місця Переяслав-Хмельницького району (рус. – Переяслав-Хмельницкий район): Дениси, Козинці, Переяслав-Хмельницький.

Переяславська земля — складова частина Київщини — здавна була адміністративним центром певної округи, розміри і межі якої не раз змінювалися. За епохи Київської Русі то було Переяславське князівство, що охоплювало всю лівобережну частину Середньої Наддніпрянщини і землі на північний схід, у XVII—XVIII ст. — Переяславський полк. Із ліквідацією автономії України наприкінці XVIII ст. Переяслав став повітовим центром Полтавської губернії. З 1921 р. Переяславський повіт входить до Київської губернії, а після утворення у 1932 р. Київської області Переяславський район увійшов до її складу.

Місто Переяслав-Хмельницький — самоврядна територіальна одиниця, що входить до складу Київської області. Воно розташовано на Лівобережжі України, на витоку річок Трубежа й Альти неподалік від Канівського водосховища.

Завдяки розгалуженій мережі річок мальовничого краю ці місця здавна обиралися людьми як такі, що найбільше відповідали вимогам цивілізованого життя. Сучасна територія Переяславщини зберігає пам’ятки трипільської, зарубинецької та черняхівської культур, багато цих пам’яток відкрито на обох берегах Дніпра, а також уздовж річок Трубежа й Супою. Переяславщина має визначне історичне минуле, свідченням чому є 64 пам’ятки історії та культури, які перебувають на державному обліку та під державною охороною. В археологічному плані за різноманітністю та чисельністю пам’яток (123 об’єкти) Переяславщина не поступається правобережним районам Київщини, що знамениті своїми визначними знахідками. Усе це свідчить про те, що люди на цих землях жили дуже давно. Тому, коли подорожуєте Переяславщиною, майте на увазі, що ці плескаті пагорби, лани, які старанно виорані, худоба на пасовиськах, кружляння та зависання кібчиків над луками бачили очі пращурів, бо саме ці краєвиди залишилися незмінними протягом багатьох віків.

Залишки керамічного посуду, знайдені тут археологами, здебільшого розписані фарбами. Начиння використовувалося не тільки утилітарно, але й слугувало прикрасою осель. Вміння побачити орнаментальні візерунки в довкіллі завжди було притаманне українцям. Особливим чуттям відрізнялися жінки. Такий порядок речей зберігся і нині. Чутливі жіночі душі якнайкраще пристосовані до втілення ідеальних образів у матеріальний світ. Катерина Білокур, Марія Примаченко, Марія Буряк — ці сучасні українські жінки успадкували від пращурів навички мистецького ремесла і прославили Україну на всю планету.

У селі Ковалин 16 серпня 1935 р. народилася і нині мешкає одна з цих знаменитостей — Марія Пантелеймонівна Буряк. Хвороба змалку прикувала її до інвалідного візка, але це не завадило художниці створити значну кількість картин, вишити безліч рушників, скатертин! Її праці демонструвалися на виставках у Брюсселі, Італії, Канаді, Москві і скрізь викликали неабиякий інтерес до творчості майстрині, до її особистості і, зрештою, до України. Художниця мешкає в невеличкій хатинці на околиці села Ковалин, що розташовано за 20 кілометрів від Переяслава-Хмельницького. Собака і кішка — ось усі її домочадці. Домівка художниці пригорнулася до соснового лісу, який межує з неосяжною дніпровою заплавою. Вікно, біля якого працює Марія Пантелеймонівна, виходить на той бік господи, звідки добре видно сині гони. Витоки мистецького натхнення кореняться тут, і майстриня цього не приховує. Чарівне, казкове місце — маєте змогу переконатися у цьому самі, завітавши до цих країв.

Доволі незвичний меморіал можна побачити в селі Харківці, що розташовано від районного центру за 18 кілометрів на захід. Тут споруджено пам’ятник загиблим чекістам, котрі віддали своє життя в роки Великої Вітчизняної війни. Щороку в травні біля цього обеліска збираються колишні й теперішні працівники «органів», щоб вшанувати пам’ять загиблих.

У закладах культури сіл Дем’янці й Ульянівка створено музейні кімнати, де експонуються побутові та музейні речі місцевого значення.

Несподівана нова версія про місце загибелі князя Бориса в 1015 р. змушує уважніше придивитися до окраїни Переяслава-Хмельницького, що носить назву Борисівка. Наразі поширені гіпотези, які стверджують, що князя Бориса, улюбленого сина князя Володимира Святославовича, було вбито Святополком поблизу Вишгорода або неподалік від Борисполя. Але краєзнавці Переяславщини досить переконливо доводять, що справжнє місце давньої трагедії знаходиться саме біля Борисівки. Ознайомитись із деталями такого бачення тих подій можна, якщо завітати до історичного музею Переяслава-Хмельницького і запитати про це його працівників. А от, щоб роздивитися гіпотетичне місце злочину, треба відвідати Борисівку, 5 кілометрів від центру Переяслава-Хмельницького.

На терені району в селі Ташань знаходиться парк князя Горчакова — пам’ятка садового мистецтва загальною площею 144 га, що є під охороною держлісгоспу.

Переяслав-Хмельницький — особливий куточок на карті України. Це колиска Київської Русі, тут зароджувалась українська державність, формувалась нація українців. Перша літописна згадка про Переяслав датується 907 роком. Місту одному із перших на Лівобережній Україні в 1585 р. надано Магдебурзьке право.Тут 350 років тому відбулася подія, яка ще й досі викликає полярні її оцінки: від славної до ганебної. Мається на увазі передача України під царську протекцію Росії.

Сучасні політичні реалії приглушили пафос урочистих тверджень про невідворотність тодішньої злуки Москви й України. Нині стало зрозумілішим, що кожна зі сторін того союзу мала в голові свої цілі, свої амбіції, але історія зафарбувала в трагічний колір наслідки цієї справи. Розвиток України як самостійної і незалежної держави був затриманий завдяки тим подіям. Якби не попередня історична глибина минулого України, вона б тоді остаточно асимілювалася в численних народностях Російської імперії. Але саме цю глибину і доводять експонати музейних закладів міста Переяслава-Хмельницького і, таким чином, підтверджують необхідність ретельного вивчення цього надбання, надаючи наснаги нащадкам у справі розбудови української держави.

Переяслав — місто-музей, вулицями якого й досі ходить історія України… На одному з його майданів можна побачити монумент на честь першої згадки в літописах слова «Україна». У 1187 р. в бою проти завойовників був смертельно поранений переяславський князь Володимир Глібович. Про це літописець залишив таку згадку: «… і плакашася по ньому всі переяславці… о ньому ж Україна много постона». З цієї літописної згадки й починається письмова згадка нашої Батьківщини.

Під назвою Переяслав – Руський у договорі князя Олега з Візантією 907 р. як одне з чотирьох найбільших міст Київської Русі вперше згадується стародавнє місто Переяслав, знайомство з яким ми почнемо з унікальної будівлі, що стоїть на розі вулиць Московської та Шевченка. Це павільйон, споруджений над фундаментами давньоруської церкви-усипальні XI ст. Нині тут археологічний відділ Переяслав-Хмельницького історичного музею. Експозиція закладу дає змогу ознайомитись із минулим краю. Наприклад, з давньої легенди довідуємось про боротьбу двох богатирів — печенізького та руського. Юнак Кожум’яка поборов печеніга і перейняв у нього славу. Звідси й пішла назва міста — «Перея-славль».

Узагалі, територія Лівобережної України, зокрема й Переяславщина, багата на археологічні пам’ятки різних епох: кам’яного, мідно-бронзового і залізного віків. Тут знайдено численні поселення, городища та могильники давніх слов’ян.

Ось найдавніша пам’ятка — Добранічівська стоянка мисливців на мамонтів, що існувала 10—12 тисяч років тому. Її знайдено на високому березі Супою, за 20 кілометрів на схід від Переяслава-Хмельницького у селі Добранічівка Яготинського району. Але в колекціях археологічного відділу історичного музею та в музеї просто неба можна побачити реконструкції господарських ям-комор і житла, зведеного з кісток мамонта, а також крем’яні знаряддя праці.

У зібранні представлено унікальні речі, знайдені під час розкопок поселення бронзового віку біля озера Вир поблизу села Козинці.

Картинна галерея, археологічний музей, музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року», меморіальний музей Г. Сковороди, музей кобзарського мистецтва, музей українського народного одягу Середньої Наддніпрянщини, скульптурно – портретна галерея, музей архітектури Переяслава часів Київської Русі, меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотного, музей історії філософії — ось далеко не повний перелік музейно-історичних скарбів давнього Переяслава.

Зверніть увагу на історичний музей Переяслава-Хмельницького, що міститься в будинку, який є пам’яткою архітектури 1820 р. Шевченківські зали займають у музеї особливе місце. Під час приїзду до Переяслава в 1845 і 1859 рр. поет жив саме тут, саме тут він створив свій «Заповіт». Фонди музею нараховують понад 12 тисяч експонатів і розповідають про історію Переяславщини від XVI ст. і до наших днів: боротьба українського народу проти польської шляхти напередодні національно-визвольної війни; під час самої війни 1648—1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького та життя України після неї. Знайшли своє відображення в експозиції музею такі історичні події, як повстання Переяславського полку, гайдамацький рух, війна проти Наполеона 1812 р. А також не менш славні і водночас трагічні сторінки XX ст.: створення Української Народної Республіки, громадянська війна, колективізація та голодомор 1933-го, Велика Вітчизняна війна, проголошення України незалежною державою…

Архітектурна пам’ятка давнього Переяслава — ансамбль колишнього Вознесенського монастиря XVIII ст. Історія заснування монастирського собору тісно пов’язана з діяльністю гетьмана Івана Мазепи, який у 1695 р. виділив кошти на його будівництво. Собор є взірцем української національної монументальної архітектури. До комплексу входить і будинок колишнього колегіуму, збудований у 1753 р. у стилі українського бароко.Великим надбанням скарбниці історії та культури України можна вважати Переяслав-Хмельницький національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», який місцеві жителі називають «музей на горі».

Козацька церква, садиба священика та церковна сторожка, хати бідняка, знахарки, садиба заможного селянина, двір багатого землевласника, шинок і корчма, кордон лісової охорони, хатка вдови — широке розмаїття селянської архітектури представлено на цих пагорбах!

У заповіднику розміщено дванадцять тематичних музеїв. Серед них — музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, музей історії Української православної церкви, музей історії бджільництва, музей українського рушника, музей історії українських обрядів і звичаїв, музей декоративно-прикладного мистецтва, музей мирного освоєння космосу, меморіальний музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, музей М. М. Бенардоса, музей хліба, музей сухопутного транспорту, музей-пошта, музей лікарських рослин… Усього й не злічити.

Можна замовити екскурсії через туристичну агенцію «Переяслав». Також можна звертатися безпосередньо до музею — щоденно з 10.00 до 17.00 за телефонами: (04567) 5-41-03, (04567) 5-42-03.Вартість вхідного квитка до будь-якого музею Переяслава — досить невисока. На Ваше бажання за помірну плату адміністрація заповідника замовить Вам обід у затишних кафе міста, організує проживання в готелі або оздоровчій базі на березі Канівського водосховища чи проживання у приватних домашніх «готелях». Завітайте в Переяслав на зустріч з історією України!

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику