Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський (рус. – Белгород-Днестровский) — найстаріше місто України на правому (західному) березі Дністровського лиману.

Цікаві місця та пам’ятки м. Білгород-Дністровський Одеської області

Білгород-Дністровський - пам'ятка Одеської області

Історію міста (сучасну назву воно дістало з 1944 р.) ведуть з кінця VI ст. до н. е., коли тут була заснована одна з перших давньогрецьких колоній у Північному Причорномор’ї — Тіра. Руїни міста (IV ст. до н. е. — IV ст. н. е.) понад сторіччя вивчаються археологами на березі лиману біля входу в середньовічну турецьку фортецю. Тут збереглися фундаменти і підвали будинків, фрагменти вулиць і водостоків, численні залишки знарядь праці і давніх статуй, прикраси і монети тощо.

За довгі сторіччя свого існування Тіра знала зльоти і падіння, благодатні часи вигідної торгівлі та спустошливі руйнування, але життя тут ніколи не зупинялося. Завдяки цьому Білгород-Дністровський залучений ЮНЕСКО до переліку десяти найдавніших міст світу, що існували безперервно.

Найважливішу роль в історії міста відіграє видатна пам’ятка середньовічної фортифікаційної архітектури, одна з найбільших і наймогутніших оборонних споруд XIII—XV ст. на українських теренах — Акерманська фортеця. Вона заснована на високому скелястому березі Дністровського лиману і будувалася протягом майже двох сторіч. Основу кріпосної нездоланності формує грізна цитадель, що нависає над урвищем, яку ще називають Генуезьким замком. Високі і міцні (завтовшки до 5 м) мури з вузькими бійницями, величезні вежі з шатровими черепичними дахами навіть крізь віки вражають своєю неприступністю.

Перед цитаделлю простягався гарнізонний двір із казармами, стайнями і складами. Міцна стіна боронила його від цивільного двору, пристосованого для захисту місцевого населення під час облоги. Тут збереглися залишки, мабуть, найстарішої культової споруди Акермана (Білий камінь, або Біла фортеця — так у роки турецького панування називалося місто) — мінарету. Його ровесниками вважають храми вірменської, молдавської і грецької міських громад: рідкісний зразок культової будови в Україні — церкву Успіння Пречистої Богородиці (вірменська, XIII—XIV ст.), підземну церкву Іоанна Сучавського (молдавська, XIV— XVII ст.) і конструктивно архаїчну церкву Святого Іоанна Предтечі (грецька, XV ст.).

Російські війська тричі (1770,1779 і 1806 pp.) під час воєн з Туреччиною захоплювали Акерманську фортецю, але тільки 1812 р. після підписання Бухарестської мирної угоди місто і вся Бессарабія увійшли до складу Російської імперії. Згодом фортеця над Дністровським лиманом втратила статус військово-оборонного споруди, а 1896 p. була оголошена історико-архітектурною пам’яткою. XIX століття додало барвистому архітектурному обличчю міста ще три культові споруди — найбільший в Акермані Свято-Вознесенський собор, болгарську Свято-Георгіївську і Свято-Миколаївську церкви. З дорадянських часів у центральних кварталах міста збереглися будівлі приватних особняків, повітової земської управи, чоловічої гімназії та військових казарм.

Ще цікаві місця:

у поміч мандрівнику