Баранівка (рус. – Барановка) – райцентр Житомирської області. Основна визначна пам’ятка у Баранівці – музей порцеляни при фарфоровому заводі.

Цікаві місця і пам’ятки Баранівки на Житомирщині

Історія фарфорового заводу «Баранівка» налічує більше двох століть. Підприємство займається виробництвом посуду та супутньої продукції з фарфору та кераміки c 1802 року.

Своєю назвою Барановський завод зобов’язаний назвою містечка Баранівка, у котрому він розташований. Щоб не заплутатися в численних Баранівка України, відразу зауважимо, що в даннм випадку мається на увазі Баранівка – райцентр Житомирської області.

Основна продукція фарфорового заводу у Баранівці – це столові, чайні та кавові сервізи з порцеляни. Можливо виробництво інших порцелянових виробів під замовлення.

Завод порцелянових виробів Баранівка часто бере участь у міжнародних виставках, що проводяться в різних країнах: США, Канада, Франція, Німеччина та ін., причому продукція підприємства заслужено отримує високі оцінка експертів і споживачів.

При заводі фарфорових виробів у Баранівці діє музей, у котрому представлена багата історія і продукція підприємства.

Історія заводу і музей порцеляни у Баранівці

У березні 1802 Михайло Мезер, майбутній засновник порцелянової фабрики, прикупив землі у Баранівці під будівництво порцелянової фабрики, котра починає свою діяльність в березні того ж року під чітким керівництвом власника. Баранівка була обрана в якості місця розташування майбутнього заводу завдяки тому, що неподалік добувалася особлива глина, необхідна для виробництва виробів з порцеляни. Майстри Баранівки використовували глину, видобуту у селах Городище та Стара Гутка. З часом ще більш якісна глина була виявлена в Бутирині, теж не особливо далеко від Баранівки – півтора десятка кілометрів.

Вироби з порцеляни, вироблені у Баранівці з високоякісного каоліну, були особливо витончені, і незабаром слава про них докотилася до самого імператора російського. Особливо Олександру I припали до смаку витончені вази, що прикрашали палаци вельмож. Оцінивши якість та ексклюзивність Барановської порцеляни, імператор зволив дозволити ставити на виробах фарфорового заводу Баранівка державний імператорський герб.

У 1825 році не стало засновника порцелянової фабрики у Баранівці Михайла Мезера, кермо влади підприємством взяв на себе син. У Баранівці триває виготовлення посуду, десертних приладів ваз з фарфору. У 1845 році фарфорова фабрика Баранівка була здана в оренду, що передувало розквіту заводу Баранівка – він став кращим підприємством з виготовлення заводу в Поліссі.

У 1880 році Барановську порцелянову фабрику придбає графиня Грохопольская. Результатом зміни власника стало зниження якості виробів, що, в свою чергу, спричинило за собою заборону ставити державний герб на фарфоровій продукції заводу Баранівка.

Але в 1895 році Барановський фарфоровий завод відроджує поміщик Микола Петрович Гріпарі, він переймає нові технології з виробництва виробів з фарфору, запрошує на своє підприємство відомих зарубіжних майстрів. У Баранівці відроджується промислове виготовлення сервізів, тарілок, посуду для аптек з порцеляни. Якість продукції помітно покращився, фарфоровий завод починає демонстрації виробів на виставках у світових економічних центрах: Венеції, Римі, Барселоні, Лондоні.

Наступний етап історії заводу у Баранівці – радянські роки. Підприємство у Баранівці повністю змінює стиль художнього оформлення фарфорового продукції. У цей час переважають малюнки, звичайно ж, на радянську тематику. Продукція заводу у Баранівці – чашки, тарілки, статуетки, вази – пронизані радянською символікою. Часто на тарілках зображують серп і молот, робітників і селян, прапори і зірки. Після війни з німецькими фашистами асортимент виробів, що випускаються порцеляновим заводом у Баранівці, ще більш розширився: тепер у Баранівці виробляють не лише посуд, а й спортивні кубки, маслянки, пудрениці, коробки, сувенірови та настільні скульптури.

За часів розквіту СРСР, в 1973 році, на заводі проробляється титанічна робота з механізації виробничих цехів. Введено в експлуатацію передове на той час обладнання. Подальший розвиток подій після розвалу СРСР накладає відбиток і на розвиток підприємства – в 1993 році відбувається приватизація заводу зі створенням колективного підприємства, в 2004-му завод у Баранівці переоформлений в товариство з обмеженою відповідальністю.

При заводі працює музей порцеляни.