Вороньки

Тим, хто вивчає історію не тільки за шкільними підручниками, захоплюючою і цікавою може виявитися поїздка в селище Вороньки (рус. – Вороньки) Бобровицького району на Чернігівщині. У цьому селі жили і поховані справжні герої свого часу, історія життя яких була предметом вивчення цілих поколінь, – князь Сергій Волконський і княгиня Марія Волконська.

Пам’ятки с. Вороньки Чернігівської області

Старовинний рід Волконських походить від князя Михайла Всеволодовича Чернігівського (XIII ст.), долученого до лику святих. Його в 1246 замучили ординці за відмову виконати їхні релігійні ритуали. Онук Михайла Всеволодовича – Іван Юрійович – був першим князем Волконським. Нащадок князів Волконських – Сергій Григорович (1788 – 1865), знаменитий генерал-майор, герой Вітчизняної війни 1812 р, – один з керівників руху декабристів. У 1825 р він був заарештований, засуджений на двадцять років каторги в Сибіру, позбавлений дворянського титулу. Останні роки життя провів у селі Вороньки на Чернігівщині.

Могила декабристів - пам'ятка в с. Вороньки
Могила декабристів – пам’ятка с. Вороньки

Визначну роль у житті С. Г. Волконського грала його красуня-дружина – княгиня Марія Миколаївна Волконська (1807-1863), дочка генерала Раєвського, правнука М. Ломоносова. Вона обвінчалася в Києві з князем С. Волконським в 1825 році. Взимку 1826 вирушила з України через Санкт-Петербург і Москву за чоловіком, засланим на каторгу в Сибір, залишивши у родичів дворічного сина Миколу. Вона була першою серед дружин декабристів, які, слідуючи її прикладу, кинули виклик царському уряду, пересудам «світу» і поїхали в невідомий Сибір – місце каторги своїх чоловіків. Після цього героїчного вчинку Марію назвали Залізної дамою. Усім відомий вислів «дружина декабриста» в першу чергу асоціюється з надзвичайною жінкою Марією Волконської. У сибірському засланні вона морально і матеріально допомагала каторжанам. За роки заслання Марія переживає три втрати: в 1828 вмирає її дворічний син, залишений у рідних, за рік потому обривається життя старого батька, а в 1829 р – залишає наш світ новонароджена дівчинка Софійка.

У Сибіру Волконська зустріла декабриста А. Поджіо, там вони полюбили один одного і пронесли почуття через все життя, хоча Марія і залишалася в шлюбі з князем Волконським. Не склалося щастя з Сергієм Григоровичем – вони виявилися занадто різними людьми. Але до останніх днів подружжя говорили один про одного з трепетною повагою.

З 1861 Марія постійно проживає в Україні. Жила в маєтку зятя Миколи Кочубея, в селі Вороньки, де, зокрема, заснувала аматорський театр, написала спогади французькою мовою, вперше надруковані в 1904 р. У спогадах подала автобіографічні і історичні відомості, розповіла подробиці з життя декабристів, їх близьких і оточуючих.

Стела декабристам - пам'ятка с. Вороньки
Стела декабристам – пам’ятка с. Вороньки

Похована в селі Вороньки. Поряд з її могилою був похований С. Волконський, а неподалік – Олександра Вікторовича Поджіо (1798-1873), заарештований за участь у повстанні декабристів і засланий до Сибіру на каторжні роботи. Він залишив історичні спогади «Записки декабриста». Останні дні життя М. Волконської провів з нею саме Олександр Вікторович, який приїхав до Марії попрощатися назавжди. С. Волконському родичі не розповіли про хворобу його дружини, за що він дуже дорікав їх. Щоб увічнити пам’ять батьків, дочка Волконських Олена Сергіївна побудувала в 1905 році церквe – усипальницю Святого Миколая, за проектом видатного архітектора А. Ягна. Тоді ж тіла подружжя Волконських були перенесені в крипту храму. Разом з ними перепоховали А. В. Поджіо. Під час колективізації церква була знищена. На місці, де стояв величний храм, підносяться три могили з надгробками і барельєфними портретами. Поруч знаходиться ще одна пам’ятка села Вороньки – стела, присвячена повстанню декабристів. А також в Вороньках є і свій краєзнавчий музей.

21 мая 2011 г.