Березань (рус. – Березань, eng. – Berezan) – селище міського типу, підпорядковане безпосередньо Київській області, хоча і розташоване на території Баришівського району.
Пам’ятки смт. Березань Київської області
Цікаві місця і пам’ятки м Березань нечисленні – це кілька пам’ятників і пам’ятних знаків, а також краєзнавчий музей.
За кадром залишилася така пам’ятка Березані як Краєзнавчий музей. Краєзнавчий музей знаходиться по вул. Фрунзе, 22. Телефон – 04576 6-16-62. Також деякі мандрівники відзначають в якості пам’ятки Березані будівлю колишнього пивзаводу.
Пам’ятки Березані в історичному контексті
На початку XVII ст. переселенцями з Правобережної України, які тікали сюди від гніту феодалів, було засновано місто Березань. Уперше воно згадується в ділових паперах Київського воєводства за 1616 р. Місто розташовано в східній частині Київської області на р. Недрі, лівій притоці Трубежа. Назву поселенню дали, мабуть, березові гаї, що були тоді в цій місцевості. І нині в місті багато берези, що прикрашає та робить неповторними його краєвиди.
У 1843 р. Тарас Шевченко, перебуваючи в Березані, написав вірша «Розрита могила». Враження від відвідання розкопок кургану, що проводилися на той час, дали поштовх для створення цього вірша. Залишки кургану можна побачити і тепер, якщо від Березані проїхати в напрямку перетину залізничної колії з асфальтовою дорогою приблизно 5 кілометрів, а потім пройти ще пішки з півкілометра повз залізницю. Колись у минулому десь тут проходив торговий шлях на Полтавщину, і в часи Тараса Шевченка до кургану дістатися було неважко. Місцеві краєзнавці демонструють навіть місце, де Кобзар писав вірш, обґрунтовуючи своє твердження відповідними знахідками, зробленими останніми роками (під час зливи в центрі Березані, на місці колишньої садиби, господар якої саме й запрошував у 1843 р. Шевченка до себе, відкрилося провалля, де знайшли дерев’яні залишки будівлі).
Протягом 37 років Березань була районним центром, а з 30 червня 1994 р. їй надано статусу міста обласного підпорядкування. Територія населеного пункту Березань — 0,33 км2, що становить 0,12 % загальної площі Київської області. У місті працює краєзнавчий музей, в якому є зал з незвичайною експозицією, яка відтворює різноманіття флори та фауни цього куточка Київської області. Тут можна не тільки побачити рідкісних на наш час тварин, але й почути голоси природи, які записані на магнітофоні і супроводжують екскурсії.
Березань по праву вважається козацьким містом. З ним пов’язано багато славних імен і прізвищ. Волелюбну козацьку натуру влаштовували контури міста: широкі вулиці, відкритий простір довкілля, річкове повітря! Ось і сьогодні в цьому гарному місті приємно відчувати подих славного минулого, котре не можна забувати, бо воно — козацьке!
"інша версія"
Місто обласного підпорядкування, колишній центр Березанського району. Від Києва по Південно-Західній залізниці до станції Березань — 80 км, від станції Березань — 2 км. Від Києва по автостраді Київ—Харків до повороту ліворуч на 77 кілометрі, від повороту — 3 км.
Село Березань ще з XVIII сторіччя належало поміщикам Лукашевичам, які мали значні маєтки на Переяславщині.
У жовтні 1843 року в Березань приїздив Т. Г. Шевченко. Він відвідав етнографа П. Я. Лукашевича, автора збірника «Малорусские и червонорусские думы и песни». Тут він написав вірш «Розрита могила», в якому з болем у серці говорить про долю поневоленого народу.
В Березані поет читав галицький літературний альманах «Русалка Дністровая», в якому були вміщені твори М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича.
Недовго тривали дружні відносини між Шевченком і Лукашевичем. Свідок нелюдського ставлення Лукашевича до кріпака, поет висловив велике обурення і назавжди порвав з цим паном зв’язки. «Якось, суворої зими,— писав про це біограф поета М. Чалий,— цей самий Лукашевич присилає пішки свого кріпака в Яготин до Шевченка (за 30 верст) у якійсь незначній справі і суворо наказує йому повернутися з відповіддю того самого дня. Дізнавшись про цей нелюдський наказ, Тарас Григорович не хотів вірити вухам своїм; але факт був наявний… Не маючи права затримувати Посланця до наступного дня, він написав його панові листа, сповненого жовчі і обурення, заявляючи йому, що він припиняє з ним своє знайомство назавжди.
Кріпосник Лукашевич, проте, не вгамувався і відповів Тарасу Григоровичу листом, у якому все крутилося на тому, що у нього 300 душ таких, як Шевченко. Розповідаючи під свіжим враженням княжні Рєпніній про цей випадок, Шевченко ридав, як дитина».
З Березані Шевченко їздив у села Баришівку і Селичівку.
У повісті «Близнецы», неодноразово згадуючи Березань, Шевченко описує перебування там видатного українського філософа і поета Г. С. Сковороди: «…бывало, наденет на себя серую свитку, накроет голову соломенным брылем, флейту в руки и марш куда глаза глядят… Бывало, пойдет в Березань, в 30 верстах от Переяслава. По дороге зайдет на древнюю високую могилу, называемую Выбла, и зайдет на могилу единственно за вдохновением. И, почерпнувши из недр ее малую толику сего, богам единым свойственного дара, спешил делиться сею благодатию с другом своим Якимом Лукашевичем в Березани».
Запущене і бідне до Жовтневої революції, село Березань за роки Радянської влади стало культурним районним центром. Тут є три колгоспи, промкомбінат, цегельний завод, виробничі підприємства Трубіжводбуду, птахофабрика, прядильна фабрика.У 1975 році було урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який у 1980 році одержав звання «народний». Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.
У місті проводиться щорічний фестиваль важкої музики «Metal Time festіval».
Що цікаво, Березань спочатку була заселена біженцями з правоборежного Ходоркова (зараз – у Житомирській області).
Ще цікаві місця: