Березань

Березань (рус. – Березань, eng. – Berezan) – селище міського типу, підпорядковане безпосередньо Київській області, хоча і розташоване на території Баришівського району.

Пам’ятки смт. Березань Київської області

Цікаві місця і пам’ятки м Березань нечисленні – це кілька пам’ятників і пам’ятних знаків, а також краєзнавчий музей.

Пам'ятки Березані. Курган «Розрита могила»
Пам’ятки Березані. Курган «Розрита могила»
Курган «Розрита могила». Ми мало що знаємо про, власне, курган. Фактично, ця пам’ятка Березані цікава тим, що тут в 1843-му році побував Т. Шевченко. Побачивши, як російські солдати проводять якісь земляні роботи на могилі (можливо, це були навіть просто археологічні розкопки) поет був дуже вражений побаченим і написав зухвалого антиросійського вірша «Розрита могила». На його честь біля кургану встановлено пам’ятний знак.


Танк Т-34 - пам'ятка смт. Березань
Пам’ятки смт. Березань. Танк Т-34
Танк Т-34. Цей танк був побудований під час другої світової війни на кошти, зібрані жителями Березані. На цьому танку капітан Колосок І. С., наш земляк, брав участь у взятті Берліна. А тепер танк – пам’ятка Березані, встановлена в центрі міста.


Літак АН-2 - пам'ятка смт. Березань
Пам’ятки в Березані. Літак АН-2
Літак АН-2. Літак переданий колективом заводу 410 Цивільної авіації мешканцям м. Березань як вічно-жива пам’ятка історії про участь березанців у Великій Вітчизняній війні. Ця пам’ятка була встановлена в Березані в 2007-му році. Знаходиться в районі вул. Набережна.


Пам'ятник бронепоїздам - пам'ятка м. Березань
Пам’ятки смт. Березань. Пам’ятник бронепоїздам
Пам’ятник бронепоїздам. На цьому місці, після здачі Києва фашистам під час Другої Світової війни, 23 вересня 1941 був підірваний дивізіон з п’яти радянських бронепоїздів, щоб не залишити ворогові. Потяги з боєм проривалися з оточення, але попереду був зруйнований міст через р. Супій, а боєприпаси і матеріали для відновлення шляхів були вже вичерпані. Техніку довелося знищити, а особовий склад бронепоїздів поповнив партизанські загони Чернігівщини.


За кадром залишилася така пам’ятка Березані як Краєзнавчий музей. Краєзнавчий музей знаходиться по вул. Фрунзе, 22. Телефон – 04576 6-16-62. Також деякі мандрівники відзначають в якості пам’ятки Березані будівлю колишнього пивзаводу.

Пам’ятки Березані в історичному контексті

На початку XVII ст. переселенцями з Правобережної України, які тікали сюди від гніту феодалів, було засновано місто Березань. Уперше воно згадується в ділових паперах Київського воєводства за 1616 р. Місто розташовано в східній частині Київської області на р. Недрі, лівій притоці Трубежа. Назву поселенню дали, мабуть, березові гаї, що були тоді в цій місцевості. І нині в місті багато берези, що прикрашає та робить неповторними його краєвиди.

У 1843 р. Тарас Шевченко, перебуваючи в Березані, написав вірша «Розрита могила». Враження від відвідання розкопок кургану, що проводилися на той час, дали поштовх для створення цього вірша. Залишки кургану можна побачити і тепер, якщо від Березані проїхати в напрямку перетину залізничної колії з асфальтовою дорогою приблизно 5 кілометрів, а потім пройти ще пішки з півкілометра повз залізницю. Колись у минулому десь тут проходив торговий шлях на Полтавщину, і в часи Тараса Шевченка до кургану дістатися було неважко. Місцеві краєзнавці демонструють навіть місце, де Кобзар писав вірш, обґрунтовуючи своє твердження відповідними знахідками, зробленими останніми роками (під час зливи в центрі Березані, на місці колишньої садиби, господар якої саме й запрошував у 1843 р. Шевченка до себе, відкрилося провалля, де знайшли дерев’яні залишки будівлі).

Протягом 37 років Березань була районним центром, а з 30 червня 1994 р. їй надано статусу міста обласного підпорядкування. Територія населеного пункту Березань — 0,33 км2, що становить 0,12 % загальної площі Київської області. У місті працює краєзнавчий музей, в якому є зал з незвичайною експозицією, яка відтворює різноманіття флори та фауни цього куточка Київської області. Тут можна не тільки побачити рідкісних на наш час тварин, але й почути голоси природи, які записані на магнітофоні і супроводжують екскурсії.

Березань по праву вважається козацьким містом. З ним пов’язано багато славних імен і прізвищ. Волелюбну козацьку натуру влаштовували контури міста: широкі вулиці, відкритий простір довкілля, річкове повітря! Ось і сьогодні в цьому гарному місті приємно відчувати подих славного минулого, котре не можна забувати, бо воно — козацьке!


"інша версія"
Місто обласного підпорядкування, колишній центр Березанського району. Від Києва по Південно-Західній залізниці до станції Березань — 80 км, від станції Березань — 2 км. Від Києва по автостраді Київ—Харків до повороту ліворуч на 77 кілометрі, від повороту — 3 км.

Село Березань ще з XVIII сторіччя належало поміщикам Лукашевичам, які мали значні маєтки на Переяславщині.

У жовтні 1843 року в Березань приїздив Т. Г. Шевченко. Він відвідав етнографа П. Я. Лукашевича, автора збірника «Малорусские и червонорусские думы и песни». Тут він написав вірш «Розрита могила», в якому з болем у серці говорить про долю поневоленого народу.

В Березані поет читав галицький літературний альманах «Русалка Дністровая», в якому були вміщені твори М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича.

Недовго тривали дружні відносини між Шевченком і Лукашевичем. Свідок нелюдського ставлення Лукашевича до кріпака, поет висловив велике обурення і назавжди порвав з цим паном зв’язки. «Якось, суворої зими,— писав про це біограф поета М. Чалий,— цей самий Лукашевич присилає пішки свого кріпака в Яготин до Шевченка (за 30 верст) у якійсь незначній справі і суворо наказує йому повернутися з відповіддю того самого дня. Дізнавшись про цей нелюдський наказ, Тарас Григорович не хотів вірити вухам своїм; але факт був наявний… Не маючи права затримувати Посланця до наступного дня, він написав його панові листа, сповненого жовчі і обурення, заявляючи йому, що він припиняє з ним своє знайомство назавжди.

Кріпосник Лукашевич, проте, не вгамувався і відповів Тарасу Григоровичу листом, у якому все крутилося на тому, що у нього 300 душ таких, як Шевченко. Розповідаючи під свіжим враженням княжні Рєпніній про цей випадок, Шевченко ридав, як дитина».

З Березані Шевченко їздив у села Баришівку і Селичівку.

У повісті «Близнецы», неодноразово згадуючи Березань, Шевченко описує перебування там видатного українського філософа і поета Г. С. Сковороди: «…бывало, наденет на себя серую свитку, накроет голову соломенным брылем, флейту в руки и марш куда глаза глядят… Бывало, пойдет в Березань, в 30 верстах от Переяслава. По дороге зайдет на древнюю високую могилу, называемую Выбла, и зайдет на могилу единственно за вдохновением. И, почерпнувши из недр ее малую толику сего, богам единым свойственного дара, спешил делиться сею благодатию с другом своим Якимом Лукашевичем в Березани».

Запущене і бідне до Жовтневої революції, село Березань за роки Радянської влади стало культурним районним центром. Тут є три колгоспи, промкомбінат, цегельний завод, виробничі підприємства Трубіжводбуду, птахофабрика, прядильна фабрика.У 1975 році було урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який у 1980 році одержав звання «народний». Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.

У місті проводиться щорічний фестиваль важкої музики «Metal Time festіval».

Що цікаво, Березань спочатку була заселена біженцями з правоборежного Ходоркова (зараз – у Житомирській області).

Ще цікаві місця: