Богуславський район знаходиться на півдні області, обіймає площу 771 км2, тобто 2,6% території Київщини.
Рельєф Богу славського району визначається його розташуванням у межах Придніпровської височини і характеризується великою різноманітністю форм. Вихід гранітів на поверхню свідчить про їхню близькість, що є ознакою багатства надр на корисні копалини. Ріка Рось є окрасою Богуславщини й улюбленим місцем відпочинку, рибалки тощо.
Минуле краю гідне шани. Усі чули про Марусю-Богу славку. На гранітному, скелястому березі Росі стоїть пам’ятник цій дівчині. В її руці — сплетений зі степових квітів вінок.Біля ніг дівчини — розірвані кайдани. Врятовані невільники принесли в рідні краї оповідь-легенду про чудову жінку, що жертвувала життям, визволяючи земляків.Так починається історія славетного міста Богуслава — одного з центрів древньоруської культури, свідка багатьох історичних подій.
Звідки ж походить назва міста? Деякі історики твердять: від річки Богуславки. Інші висувають протилежні гіпотези. Легенд про саму назву існує вельми багато. Засноване на початку XI ст. як місто-фортеця київським князем Ярославом Мудрим на мальовничому скелястому березі красуні Росі, місто зазнавало як розквіту, так і руйнування загарбниками. Біля Богуслава ще й зараз збереглися залишки древньоруського городища XI—XIII ст., яке дослідники ототожнюють з містом Богуславлем, згадуваним у літопису під 1195 р. Воно було одним із найукріпленіших пунктів на південному кордоні Русі.
Волелюбне населення Богуслава брало активну участь у селянсько – козацьких повстаннях під проводом Криштофа Косинського (1591 — 1593 рр.), Северина Наливайка (1594—1596 рр.) Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Богуслав неодноразово був місцем зібрання військ Богдана Хмельницького.Славне історичне минуле Богуслава привертало до себе увагу багатьох митців. Тут навчався, а потім учителював І. С. Нечуй-Левицький. У Богуславі народився художник-іконописець Києво-Печерської лаври Алімпій Галик, якому судилося стати одним із видатних українських живописців. У місті, серед цієї чарівної природи у 1807 р. народився та провів дитячі роки Іван Максимович Сошенко — відомий український художник, який відіграв важливу роль у долі Т. Г. Шевченка, сприявши викупу його з кріпацтва, і тим самим створивши умови для творчого розвитку поета.У будинку, де народився й здійснив свої перші мистецькі спроби І. Сошенко, створено меморіальний музей.
Видатна українська письменниця Марія Олександрівна Вілінська (1833—1907), яка ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок, тривалий час прожила на Богуславщині. У місті зберігається будинок, в якому в 1885—1886 рр. жила письменниця.
Майже восьмирічне перебування на Богуславщині певною мірою активізувало творчу енергію Марії Олександрівни. Тут вона почала писати повість «Чужина», пізніше за богуславськими мотивами було створено оповідання «Хитрий Хаімка».
У 1967 р. в Богуславі було відкрито музей історії міста, відвідавши який, Ви дізнаєтесь про цікаве історичне минуле цього куточка України.Історія Свято-Миколаївського чоловічого монастиря бере свій початок ще з XIV ст. Проте в ті часи він розташовувався у зовсім іншому місці — біля села Лісовичі, неподалік від Таращі. У далекому минулому там було місто під назвою Самбор.
Під час татаро – монгольської навали монахи вирішили врятувати монастир. Вони розібрали головну дерев’яну церкву монастиря та, перевізши її лісами, встановили між селами Івки та Хохітва — відповідно, між: річками Вереміївка та Реп’яшок. На початку XVIII ст. монастир був відбудований Богуславським полковником Самусем, а пізніше зруйнований Пилипом Орликом. Згодом богуславські поляки та їхні старости відремонтували його та перенесли ближче до Богуслава на теперішнє місце.
Річки Вереміївка та Реп’яшок утворюють разом неправильної форми острів, вкритий лісом. Урочище це називають Чернечий Яр. Тут знаходили сліди давніх поселень.
Униз по Росі, за 4 кілометри від Богуслава, розташовано село Хохітва. Неподалік виявлено залишки поселення передскіфського періоду IX-VIII ст. до н. е., а також городище часів Київської Русі.
На околиці села зберігається будинок, де у 1887—1893 рр. жила Марко Вовчок.
На 27-му кілометрі шосейної дороги від Богуслава з яблуневих садів виринає велике село Медвин. Територія його була заселена здавна. У переказі про походження назви цього села розповідається, що князь Володимир любив влаштовувати бенкети не лише в Києві, а й в інших містах. Для цього він тримав в околицях Києва медуші — склади меду, один з яких знаходився і в цьому місці. Коли місто зруйнували татари, всіх жителів винищили. Згодом люди, які проходили повз це безлюдне місто, розповідали, що неоднарозово чули чиїсь відчайдушні ридання. Це тривало доти, поки чаклунка Касіяна не вигнала звідти нечисту силу. Після цього життя повернулося до міста, але при його відбудові люди натрапили на погреби з медом та вином, що збереглися з часів князя Володимира. На радощах мешканці перепили, розбили корчаги з напоями, мед та вино текли в річку, з якої всі пили знов й знов. Звідти нібито і походить назва села — Медвин.
Ще цікаві місця: