Бородянський район

Бородянський район розташований у західній частині Київської області. Його головною окрасою є ліси. Соснові, березові, дубові, вільхові — вони не тільки напоюють повітря цілющими ароматами, але й користуються славою «грибних місць», і тому, коли починається «тихе полювання», мешканці всієї Київщини поспішають сюди, аби насолодитися відпочинком серед дерев.

Дістатися до тутешніх лісів можна не тільки автомобільним транспортом, але й залізницею. Клавдієво, Немішаїве, Пісківка — ці назви залізничних зупинок поблизу однойменних поселень знайомі тим, хто віддає перевагу неспішній, роздумливій подорожі пішки над стрімкою, блискавичною поїздкою на авто. Серед археологічних знахідок на території району є такі, що датуються пізнім палеолітом (25—20 тис. років до н.е.). У 1150 р. в Іпатієвському літописі згадуються ріки Тетерів, Здвиж. Про поселення, яке існувало на місці Бородянки, вперше згадано в документах у 1190 р. Тоді воно мала назву Козятичі й було знищено монголо – татарами в 1240 р. Згодом поселення відновилося, і в 1509 р. трапляється в грамоті польського короля вже як Бородянка.

До 1660 р. Бородянкою володів гетьман Іван Виговський, потім вона була подарована російським царем Олексієм Києво – Михайлівському монастирю. У 1793 р. бородянський край увійшов до складу Київської губернії Російської імперії. У 1866 р. було утворено Бородянську волость, до якої входили 15 сіл, 12 хуторів та один фільварок. На початку XX ст. введено в експлуатацію залізницю Київ-Ковель, яка проходила через Бородянку.

У 1963 р. Бородянський район як адміністративну одиницю було ліквідовано, а його території і населені пункти були приєднані до Макарівського району та Ірпінської міськради. Проте у 1967 р. статус-кво було відновлено.

Київське Полісся, в межах якого знаходиться район, є теплою агрокліматичною зоною з недостатньою вологістю. У цих умовах рослинництво має специфічний напрям. У 1912 р. вперше в Україні в селі Мироцьке було відкрито початкову сільськогосподарську школу, що перетворилася на Немішаївський аграрний коледж. Тепер тут навчаються спеціалісти-аграрії, для яких практичне навчання здійснюється на сільгоспугіддях Бородянського району. Поліська земля придатна для вирощування картоплі. Інститут картоплярства, який знаходиться в селищі Немішаїве, не випадково відкрився саме тут: усі розробки за новими технологіями впроваджуються в районі і пристосовуються до поліських умов.

Відсутність пагорбів, спокійний рельєф Полісся — найкращі умови для створення злітно – посадкових смуг для літаків. Тож не дивно, що з’явився на мапі області аеродром Бородянка, занесений до Державного реєстру цивільних аеродромів. Проте це літовище незвичайне!

За помірну суму кожен, хто забажає, дістане можливість зробити парашутний стрибок з літака. Товариство «АС», яке має ліцензію Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України на підготовку парашутистів, надає такі послуги. Після невеличкого інструктажу можна здійснити «парашутну мрію»: кинутися вниз з висоти 1200 м (або 4000 м — якщо не вперше стрибаєш з парашутом), куди за 20 хвилин піднімається гелікоптер. Стрибки виконуються з квітня по листопад з 10-ї години ранку у вихідні та святкові дні.

Отримати довідку, замовити і зарезервувати необхідну кількість місць можна за телефонами: (04577) 5-15-52, 5-17-02.

У західній частині Бородянського району є село Мигалки. Там проживає родина Корякіних, відома своїми мистецькими здібностями. З коріння сосни, що потрощено на солому, робляться дивовижні речі: соснове макраме, дерев’яні плетива, що відрізняються від аналогічних з льону своєю міцністю та надзвичайною вишуканістю. Винахідливі «поліщуки» у сосновому дереві, звичайному і поширеному в цьому краї, зуміли знайти його «душу».А от власну душу місцеві художники втілили в розпис нового Бородянського храму Архістратига Божого Михаїла, який побудовано в 2000 р. Будинок церкви з червоної цегли надає краєвиду досконалості, наповнює його особливим змістом.

Ще цікаві місця: