Кагарлик (рус. – Кагарлык) – районний центр в Київській області.

Пам’ятки у Кагарлику Київської області

Поселення на березі Росави, де зараз знаходиться райцентр Київської області – Кагарлик – виникло дуже давно. На цьому місці в XI ст. знаходилось давньоруське городище літописного града Торчеськ, про що свідчить пам’ятний знак, розміщений на місці городища, що в наш час опинилося не території міського парку (на поляні поблизу ротонди).

Під час татаро-монгольської навали поблизу селища була стоянка татарського загону. Назва селища походить від двох татарських слів: «ярлик» (грамота, документ) та «Кага» (ймовірно, ім’я власника «Ярлика»).

До 1793 р. Кагарлик належав польському графові Яну Яцеку Амору Тарновському. Він мав тут садибу з плодовим садом, квітниками та іншими насадженнями, які доглядали садівник і робітники. Від садиби до гаю через яр збудували дерев’яний міст, у гаю проклали доріжки. На жаль, від цієї садиби до наших днів нічого не збереглося.

Після другого поділу Польщі та приєднання Правобережної України до Росії (1793 р.) Катерина II подарувала Кагарлицький маєток своєму статс-секретарю Дмитрові Прокоповичу Трощинському (1754—1829 рр.). У 1800 р. на кошти Д. П. Трощинського в Кагарлику була споруджена Свято-Троїцька церква, настоятелем якої був письменник Василь Капніст. Відомий художник Володимир Лукич Боровиковський намалював для неї ікону «Таємна вечеря». Цей храм, на жаль, не зберігся до наших часів.

У 1811 р. навпроти церкви збудовано палац, флігелі та господарські будівлі. Палац і висаджений навколо нього парк прикрашали 748 скульптур, фрагменти яких можна побачити в районному історико-краєзнавчому музеї. У південній частині зробили гірку, яка отримала назву Машук, і на ній побудували альтанку. З гірки вздовж алеї відкривався вид на палац. Парк символізував земну кулю в мініатюрі. Було створено ставочок-саджалку з острівцем, на який можна було дістатися поромом. Ставочок і острів мали символізувати «океан» і «материк», були тут «протока», «затока», «півострів».

Цей комплекс свого часу мав можливість оглянути Микола Васильович Гоголь, який бував у Кагарлику.

Після зміни кількох володарів маєток придбав Михайло Іванович Чортков — відомий військовий і державний діяч. У 1918 р. значних збитків садибі завдали війська кайзерівської Німеччини. Вони пограбували приміщення, вивезли майже всі скульптури за кордон, пошкодили дерева.

Під час війни 1941 — 1945 рр. у повітря були висаджені садибні будівлі. У 1967 р. на місці, де знаходився палац, збудовано стадіон, під час спорудження якого частину скульптур просто закопали.

До наших днів від усієї величі дійшов лише парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва. Та й він – у досить занедбаному стані. В парку налічується 113 різновидів дерев та кущів. В парку збереглася бесідка-ротонда (кін. XVIII ст.) та ковані ворота (XIX ст.).

У Кагарлицькому історико-краєзнавчому музеї (вул. Кооперативна, 2; тел. 04573-5-12-76) можна побачити лише малі крихти, що нагадують про ті минулі часи, – скульптуру амура та голову богині Гери. Проте будівля музею сама по собі є унікальною: під цегляною «зовнішністю» схований дерев’яний дім, вік якого понад 200 років! Цілком можливо, що саме в цьому куточку Кагарлика зупинялася російська імператриця Катерина II під час своєї подорожі Україною в 1787 р.