Переяслав-Хмельницький (рус. – Переяслав-Хмельницкий) – місто обласного підпорядкування, центр Переяслав-Хмельницького району. Від Києва по автостраді Київ—Харків до повороту на 92 кілометрі, від повороту до міста Переяслав-Хмельницький — 21 км. Від Києва до станції Переяславська Південно-Західної залізниці — 90 км, від станції — 30 км. Від Києва по Дніпру до пристані Переяславська —111 км, від пристані— 11 км.
На схилах лівої притоки Дніпра — річки Трубіж, де вона зливається з тихою Альтою, розкинувся древній Переяслав-Хмельницький. При під’їзді до міста з боку Києва відкривається мальовнича панорама. Переливаючись різноманітною гамою кольорів, терасами сходять по схилах Трубіжа і Альти сади. Навесні, коли буйно цвітуть дерева, все місто потопає в мареві квітів.
Поруч з сучасними спорудами, з молодими парками і скверами ви зустрінете тут величні пам’ятники стародавньої архітектури, залишки колись грізних фортець-валів, від яких ніби віє подихом історії. Все це надає місту своєрідної чаруючої краси.
Переяслав виник приблизно в VIII сторіччі нашої ери на місці поселення слов’ян більш раннього часу. В 1952 році на території радгоспу «Переяслав» було розкопано близько 40 поховань, що належать до культури «полів поховань» III—IV сторіч нашої ери. Знайдені матеріали показують, що ранні слов’яни — спадкоємці стародавньої культури, яка розвивалася за тисячоліття до нашої ери на Придніпров’ї і Прикарпатті. Розкопки свідчать про те, що ранні слов’яни вели жваву торгівлю з Римською імперією, зокрема з Ольвією і Тірою. Ранньослов’янський пам’ятник дає можливість простежити древнє ядро, на базі якого пізніше виникло місто Переяслав.
Вперше про Переяслав згадується в літопису за 907 рік. Вже в X сторіччі Переяслав був великим містом і відігравав значну роль у політичному і культурному житті древньоруської держави.
Починаючи з середини XI сторіччя древній Переяслав стає «стольним градом» Переяславського князівства. Все частіше згадується про нього в літописах. Переяславськими князями були такі видатні державні діячі, як Володимир Мономах, Юрій Долгорукий, який заснував у 1147 році Москву. У XI сторіччі Переяславське князівство займало велику територію між Дніпром і Волгою. До складу його входили такі великі міста, як Ростов, Білоозеро, Курськ.
Переяславське князівство, яке знаходилось на південно-східному кордоні древньоруської держави, відігравало велику роль в боротьбі з численними зовнішніми ворогами. Особливо жорстоку боротьбу довелося витримати йому з войовничими племенами кочовників — печенігів, половців. Велике значення для захисту Переяслава мали оборонні вали, збудовані Володимиром Святославовичем у 992 році навколо Дитинця, а пізніше і вали «окольного града». Одною з оборонних споруд були також Змієві вали. Вони охоплювали місто двома великими дугами, які обома кінцями упиралися в долини річок: Дніпра — на півдні і Трубіжа — на півночі. На схід від Переяслава збереглись рештки цих валів.
«Повесть временннх лет» під 1089 роком повідомляє про велике будівництво в Переяславі. Особливо багато чудових кам’яних споруд, в тому числі храмів, палаців було збудовано в XI—XII сторіччях. Залишки деяких з них знайдені радянськими археологами.
Найзначнішою будівлею XI сторіччя в Переяславі був Михайлівський собор. Стіни собору прикрашав фресковий розпис та мозаїка. Підлога була вистелена різнокольоровими полив’яними плитками, шиферними орнаментованими плитами та мозаїкою. Золоте і срібне церковне начиння прикрашали самоцвіти. В прибудовах коло стін церкви знаходились поховання переяславських князів. Щодо розміру та багатства внутрішнього оздоблення Михайлівський собор можна порівняти з найбільшими церквами того часу, зокрема з Київською Софією .Храм був зруйнований в 1239 році під час татаро-монгольської навали.
В 1953 році відкриті залишки другого храму — усипальниці XI сторіччя. В будівництві храму застосовувалось чергування рядів кладки цегли з «утопленими рядами» каміння. Бутова кладка фундаменту зроблена з рваного канівського пісковика, частково з валунів і уламків плінфи. Підлога храму була вистелена керамічними полив’яними плитками жовтого, зеленого і бронзово-коричневого кольору. На внутрішній поверхні стін добре збереглись фрагменти фрескового розпису.
Під час розкопок виявлено багато речей, які свідчать про високий рівень ремесла і культури на Переяславщині в XI—XII сторіччях. На підлозі церкви-усипальниці під завалом склепіння знайдено уламки бронзових речей, що прикрашали церкву. Серед них були уламки великого орнаментованого хоросу-люстри. Там же знайдено оригінальної художньої роботи свічник, прикрашений зображенням звірів. Люстра та свічник зберігаються в Переяслав-Хмельницькому історичному музеї.
Видатним твором стародавнього будівництва в Переяславі був великий храм XII сторіччя, рештки якого відкриті в 1953 році під дерев’яною церквою Воскресіння. Розміри храму 21х14 метрів. Рештки храму добре збереглися. Розкопано не тільки фундаменти, а й стіни, внутрішні стовпи на висоті 1,5 метра. Вся кладка зроблена з цегли на вапняному розчині з домішкою цем’янки. Каміння вживалось тільки в кладці фундаментів. Древній храм тринефний. Кожний неф закінчувався півкруглою апсидою. Церква мала головний і два бічних входи. В північно-західному кутку були сходи, які йшли в товщі західної стіни і вели на хори. В стінах зроблені ніші, призначені для поховань феодальної знаті. Храм був багато прикрашений. Підлога вистелена різнокольоровими полив’яними плитами. Стіни і стовпи покриті фресковим розписом.
Значний інтерес являють древньоруські написи на цеглинах, зроблені майстрами, що виготовляли цеглу. Ці написи свідчать про велике поширення письменності на Русі.
Жорстоким і трагічним для Переяслава був період татаро-монгольської навали на Русь. У 1239 році татаро-монголи штурмом взяли місто, а потім повністю зруйнували і спалили його. З цього часу майже зникають з сторінок древньоруського літопису згадки про Переяслав і знов появляються в різних історичних джерелах лише в XVI сторіччі. На той час місто було відбудовано і зміцніло.
Переяслав став центром великого селянсько-козацького повстання, яке почалося навесні 1630 року на Подніпров’ї, його очолив талановитий полководець і організатор, гетьман нереєстрового козацтва Тарас Федорович (Трясило). В рядах повстанського війська налічувалось до 37 тисяч чоловік. Населення Переяслава взяло в ньому активну участь. Завдавши поразки польсько – шляхетським війскам під Корсунем, 25 березня (4 квітня) 1630 року повстанці захопили Переяслав і укріпились там. Тарас Федорович обрав Переяслав опорним пунктом повстання, оскільки це місто займало вигідне положення на Лівобережжі. Він розрахував, що в Переяславі при необхідності можна буде одержати допомогу Російської держави, а на випадок невдачі повстанці могли б переселитися в Росію. Тарас Федорович був прихильником переходу українського козацтва під владу Російської держави. Проти повсталих, що закріпилися у Переяславі, виступила велика польська армія під командуванням коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підійшовши до Переяслава, польсько-шляхетське військо стало під містом і обложило козацький табір. До трьох тижнів тривала облога. Жорстокі бої часто кінчались поразкою польсько-шляхетських військ. 15 (25) травня під Переяславом відбувся генеральний бій. Втрати польсько – шляхетського війська становили близько 10 тисяч чоловік. Це була перша велика перемога українського народу над польською шляхтою в першій половині XVII сторіччя. Переяславська перемога зміцнила віру українського народу в свої сили, його рішучість покінчити з чужоземним поневоленням. Рядові козаки разом з селянством і міською біднотою продовжували вести непримиренну боротьбу проти феодально-кріпосницького і національного гніту.
Переяслав зв’язаний з найславнішою сторінкою в історії українського народу, з народно-визвольною війною 1648—1654 років. Український народ боровся за визволення з-під ярма панської Польщі. На чолі українського народу, який піднявся на визвольну війну, стояв видатний державний діяч і полководець Богдан Хмельницький. Враховуючи небезпеку, яка загрожувала існуванню єдинокровного українського народу з боку польських, литовських і турецько-татарських загарбників, Земський собор у Москві 1 (11) жовтня 1653 року дав згоду на прийняття України до складу Росії, прийняв рішення про оголошення війни проти шляхетської Польщі за визволення України і Білорусії.
Рішення Земського собору було виявом волі і бажання всього російського народу подати допомогу братньому українському народові в його визвольній боротьбі проти іноземних поневолювачів. Для завершення справи возз’єднання України з Росією 9(19) жовтня 1653 року з Москви на Україну виїхало велике посольство в кількості 218 чоловік на чолі з боярином В. В. Бутурліним.
.Для проведення Ради було обрано Переяслав — один з найбільших на той час адміністративних центрів Лівобережної України. Радісно і урочисто були зустрінуті російські посли в Переяславі. 6 січня 1654 року в Переяслав прибув Богдан Хмельницький з своєю чигиринською гвардією. 7 січня Богдан Хмельницький відвідав Бутурліна і домовився з ним про порядок проведення Ради.8(18) січня 1654 року, в другій половині дня, після служби в Успенському соборі, на площу, де зібрався народ, вийшов у супроводі козацької старшини разом з представниками російського народу Богдан Хмельницький. Він звернувся до учасників Ради з промовою, в якій нагадав про тяжкий шлях боротьби і пробувань українського народу, що терпів гніт шляхетської Польщі, розбійницькі напади султанської Туреччиии і кримських ханів. Хмельницький закликав Раду прийняти рішення про возз’єднання з Росією. Учасники Ради одностайно висловилися за возз’єднання України з Росією «что б есми вовеки вси єдино были». В Раді брали участь представники різних соціальних верств населення всіх українських земель, визволених з-під польсько-шляхетського ярма.
Так відбулася історична Переяславська Рада, на якій одностайно прийнято рішення про возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської Ради було завершенням загально-народної боротьби за возз’єднання України з Росією, виявом споконвічних прагнень і сподівань українського народу і знаменувало поворотний етап в його житті. Незважаючи на те, що на чолі Росії стояли тоді цар і поміщики, возз’єднання України з Росією мало величезне прогресивне значення для дальшого політичного, економічного і культурного розвитку українського і російського народів. В особі братнього російського народу український народ знайшов великого союзника, вічного друга і захисника в боротьбі за своє соціальне і національне визволення. На відзначення пам’яті видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького указом Президії Верховної Ради СРСР місто Переяслав в жовтні 1943 року перейменовано в місто Переяслав-Хмельницький. У травні 1954 року всі народи Радянського Союзу відзначили знаменну історичну дату — 300-річчя возз’єднання України з Росією. На торжества в Переяслав-Хмельницький приїхали делегації з усіх республік Радянського Союзу та іноземні гості. В ознаменування історичної дати на площі, де відбувалася Переяславська Рада (нині площа Возз’єднання), встановлено обеліск з меморіальною дошкою. В центрі міста, на площі Богдана Хмельницького, закладено монумент на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією. В другій половині XVII і у XVIII сторіччі культура Лівобережної України під впливом передової російської культури переживала велике піднесення. На возз’єднаних з Росією землях України споруджуються архітектурні ансамблі, поширюється освіта, зростає кількість шкіл. У 1738 році в Переяславі відкривається колегія з шестирічним курсом навчання. Вона мала своїм завданням готувати духовенство для боротьби з наступом унії і католицизму. Для колегії був збудований одноповерховий кам’яний будинок. Портали входів у вестибюлі прикрашала майстерно виконана ліпка з символічним зображенням наук.
В 1753 році в Переяславській колегії займав посаду викладача поетики Григорій Савич Сковорода, який ввійшов в історію української культури як поет, просвітитель-демократ і видатний філософ. Г. С. Сковорода будував своє викладання на основі поетики М. В. Ломоносова, всупереч схоластичним методам, які панували тоді. У Переяславі Г. С. Сковорода написав філософський твір «Рассуждение о поззии и руководство к искусству оной», в якому викладав основні положення свого курсу поетики і закликав до свободи думки. Виступ Сковороди проти церковників і його боротьба проти схоластики в навчанні були причиною усунення його від викладання в колегії. Викладацька діяльність Г. С. Сковороди відіграла значну роль у розвитку передових педагогічних поглядів на Україні. Будинок колегії зруйнований німецько-фашистськими загарбниками. Над зовнішнім лівим входом і вікнами збереглись ліпні прикраси.
У Переяславі починаючи з другої половини XVII сторіччя споруджуються нові архітектурні будівлі та ансамблі.
На місці розваленого Михайлівського храму між 1649—1666 роками переяcлавський полковник, а потім генеральний суддя Федір Лобода збудував нову церкву. За своїм плануванням вона мала багато спільних рис з церквою, побудованою за розпорядженням Богдана Хмельницького в 1651—1653 роках в Суботові. Михайлівська церква є цінним архітектурним пам’ятнинком XVII сторіччя. Будівля відзначається глибокою народністю стилю, великим смаком і майстерністю виконання та яскраво виражає риси місцевого зодчества. За своєю архітектурою церква нагадує скоріше світську споруду, ніж культову. Характерною її особливістю є легкість, простота і зв’язок з навколишнім пейзажем. Внутрішнє приміщення церкви являє собою однонефний зал, перекритий циліндричним склепінням. Живописність декоративного оформлення надає великої парадності всій будівлі. До нашого часу збереглися чудові ліпні прикраси фронтальних вікон і ніш Михайлівської церкви. В усю довжину зовнішнього фриза будівлі ірозміщені прості за композицією і формою кольорові поливні керамічні розетки, прикрашені українським орнаментом.
Цікавим пам’ятником архітектури кінця XVII сторіччя є Вознесенський собор, збудований у 1695—1700 роках. Він входив до архітектурного ансамблю Вознесенського монастиря, на території якого, крім собору, будинку колегії і бурси, знаходились також дзвіниця, єпіскопський будинок і торгові ряди (згоріли в 1916 році). Архітектура Вознесенського собору має спільні риси з дерев’яною народною архітектурою культових споруд. Чотири хрестоподібні виступаючі частини будівлі закінчуються стрункими фронтонами. Центральна частина собору, що підноситься над іншими, увінчана куполом, який має форму луковиці. Внутрішнє приміщення прикрашене ліпним орнаментом і живописом. Протягом тривалого часу собор був найвищою спорудою в Переяславі. Красиво прорисований на фоні неба силует собору видно здалека.В 1770—1776 роках поблизу Вознесенського собору була збудована дзвіниця. В архітектурі її відчувається вплив російського зодчества XVIII сторіччя.
У 1845 і 1859 роках у Переяславі перебував великий український поет-революціонер і художник Т. Г. Шевченко. Він жив у будинку міського лікаря А. О. Козачковського, з яким познайомився у Петербурзі. На Переяславщині Т. Г. Шевченко ще ближче ознайомився з життям покріпаченого селянства. Страждання народу, його сльози, горе були супутниками поета по шляху до Переяслава. Ніхто з українських поетів з такою ніжністю не відбив у своїй творчості невичерпну любов до свого краю, до свого народу, до чарівної української природи, як Шевченко. Поет дуже любив Переяславщину. Він намалював багато краєвидів міста, його архітектурні споруди (Михайлівську церкву, Вознесенський собор, Старо-Київську вулицю). На Переяславщині Т. Г. Шевченко провів творчо активну осінь 1845 року, яку називають у його біографії «переяславською осінню». 13 листопада поет написав «Наймичку» та передмову до поеми «Єретик», а 18 листопада «Кавказ», де у сатиричних рядках так охарактеризував долю народів царської Росії:
А сльоз, а крові!? напоїть
Всіх імператорів би стало,
З дітьми і внуками, втопить…
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!..
25 грудня 1845 року тяжко хворий поет написав в Переяславі геніальний «Заповіт», в якому закликав народ до збройного повстання проти царського самодержавства, проти кріпацтва, до створення «сім’ї нової», «сім’ї вольної».
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Поховайте та івставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
З Переяслава Т. Г. Шевченко послав видатному поборникові слов’янського єднання І. Шафарику, професору Празького університету, свою поему «Єретик», в якій закликав: Щоб усі слав’яни стали Добрими братами І синами сонця правди…
В 1946 році за рішенням Уряду Радянської України в будинку А. Козачковського був відкритий державний історичний музей. На подвір’ї перед музеєм споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку за проектом архітекторів О. Олійника і М. Вронського.
Після перемоги в Петрограді Великої Жовтневої соціалістичної революції на Переяславщині під керівництвом комуністичної організації розгорнулась боротьба за встановлення Радянської влади. З фронту повернулися солдати, які привезли з собою в села повіту ленінські декрети про мир і землю. Під їх впливом на Переяславщині з новою силою розгортається боротьба за землю. Селяни повіту на власному досвіді переконалися ч тому, що є тільки одна партія, яка здатна добитися знищення експлуатації людини людиною, забезпечити мир народам і землю селянам — це ленінська партія комуністів, під прапор якої і стало трудове селянство повіту.
В другій половині грудня 1917 року червоногвар-дійський загін при активній підтримці трудящих повіту звільнив Переяслав від буржуазно-націоналістичних військ Центральної ради. Влада перейшла до рук Переяславської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. В грудні 1917 року в будинку колишньої земської управи відбувся 1-й з’їзд Рад Переяславщини. Це був один з перших повітових з’їздів Рад на Україні.В другій половині 1919 року на територію Радянської України вдерлися денікінці. Вони захопили Переяславщину і, встановивши кривавий терор, відновили поміщицьку власність на землю.Трудящі Переяславського повіту палко відгукнулися на заклик Комуністичної партії «Всі на боротьбу з Денікіним!». Переяславщина була охоплена полум’ям партизанського руху. Особливо активно діяв партизанський загін під командуванням військового комісара Макара Іграстовича Одинця. Протягом листопада 1919 року об’єднаний партизанський загін під командуванням М. І. Одинця вів запеклі бої за визволення Переяслава. Місто декілька разів переходило з рук в руки. Вирішальний бій з денікінцями відбувся в ніч з 19 на 20 листопада 1919 року. Він закінчився блискучою перемогою червоних партизанів і цілковитою поразкою денікінців. В бою смертю хоробрих загинув вірний син українського народу, командир партизанського загону М. І. Одинець. Увіковічуючи мужній образ М. І. Одинця, трудящі міста назвали його ім’ям районний Будинок культури і міський парк.
В дружній багатонаціональній сім’ї вільних радянських народів розквітла Радянська Україна. Великі соціалістичні перетворення відбулися за роки Радянської влади і в Переяслав-Хмельницькому, який став квітучим господарським і культурним районним центром. Мирна творча праця радянських людей була перервана розбійницьким нападом гітлерівських загарбників. Переяслав був тимчасово окупований. Німецько-фашистські загарбники нанесли місту тяжкі рани. З 1410 жилих будинків збереглося лише 600. Були знищені промислові підприємства, культурно-освітні установи, шляхи, мости. Ворог перетворив на руїни архітектурні та історичні пам’ятники стародавнього міста.
В другій половині вересня 1943 року війська 1-го Українського фронту вели запеклі бої з німецько-фашистськими загарбниками за визволення Переяславщини і форсування Дніпра в районі Букринського плацдарму.21 вересня 1943 року Переяслав був визволений.
Переяславці в небувало короткий час відбудували своє місто. Виріс новий центр з красивими будинками, впорядкованою площею, парком. В місті працює хлібозавод, маслозавод, харчокомбінат, промкомбінат, цегельня, дві великі промислові артілі. Будується швейна фабрика. До послуг трудящих — районний Будинок культури, кінотеатр, бібліотеки.Великі зміни відбулися за роки Радянської влади в Переяслав-Хмельницькому районі — одному з найбільших районів Київщини.На ланах 43 колгоспів і 2 радгоспів району працює понад 400 тракторів (у 15-сильному обчисленні), 267 комбайнів і понад тисячу інших сільськогосподарських машин. З року в рік підвищується культура землеробства, зростає продуктивність сільськогосподарського виробництва. Тільки за останні 10 років валовий збір зерна збільшився майже на 16 тисяч центнерів, а виробництво продуктів тваринництва лише за останні три роки збільшилось у 2,5 раза. Механізація і електрифікація виробничих процесів, неухильне підвищення культури виробництва плодотворно впливають на зростання продуктивності праці, на економічне зміцнення колгоспів. Щорічно збільшуються доходи колгоспів і оплата праці колгоспників. Всій країні відомі імена Героїв Соціалістичної Праці — ланкової колгоспу імені Т. Г. Шевченка О. С. Хобти і доярки колгоспу «Колос» Є. П. Демиденко.Жовтнева революція відкрила для трудящих всі шляхи до культурного розвитку. Якщо до революції були неписьменними 80 процентів населення, то тепер цілком ліквідовано неписьменність. В районі налічується 51 школа, в тому числі 14 середніх.В дореволюційний час селяни по суті були позбавлені будь-якої медичної допомоги. У місті була лише одна лікарня на 25 ліжок, в якій працювало всього 4 лікарі, та одна амбулаторія. Зараз в районі є 8 лікарень на 280 ліжок, 35 фельдшерсько-акушерських пунктів. В медичних установах працює 61 лікар і 298 чоловік середнього медичного персоналу.
В Переяслав-Хмельницькому знаходиться державний історичний музей. В музеї є такі експозиційні відділи:
1. Переяславське князівство XI—XIII сторіч.
2. Визвольна війна українського народу 1648—1654 років.
3. Переяславська Рада та її історичне значення.
4. Україна в XVIII сторіччі. Перебування видатного українського філософа і поета Г. С. Сковороди на Переяславщині.
5. Переяславщина в XIX сторіччі.
6. Перебування Т. Г. Шевченка на Переяславщині в 1845 і 1859 роках.
7. Велика Жовтнева соціалістична революція і громадянська війна (1917—1920 роки).
8. Соціалістичне будівництво на Переяславщині (1920—1941 роки).
9. Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу.
10. Розвиток народного господарства Переяслав-Хмельницького району в післявоєнний час.
Музей зберігає цінні зібрання археологічних колекцій, зброї, нумізматики, етнографії, художньої промисловості, живопису та скульптури, важливі історичн; документи.
Центральне місце в експозиції займає висвітлення визвольної війни українського народу 1648—1654 років та історичного значення Переяславської Ради. В цих залах зібрана колекція селянсько-козацької зброї, побутові речі селян і козаків, знаряддя праці, жіночий і козацький одяг XVII сторіччя, вироби українських майстрів XVI—XVII сторіч, колекції зброї, яку надсилала Росія українському народу під час визвольної війни. Зберігається булава та особиста зброя Богдана Хмельницького.
Великий інтерес викликають матеріали про перебування на Переяславщині Т. Г. Шевченка та Г. С. Сковороди. Значна частина експозиції музею присвячена Великій Жовтневій соціалістичній революції і побудові соціалізму в нашій країні. Серед експонатів — перший номер газети «Искра», оригінали листівок Російської соціал-демократичної партії, випущених у 1912 році, праці В. І. Леніна, оригінали декретів про мир і землю, постанови Радянського Уряду, документи, які висвітлюють хід громадянської війни, зброя партизанів часів громадянської війни. Багато речових експонатів розповідають про соціалістичне будівництво в нашій країні.Один з залів музею присвячений відзначенню 300-річчя возз’єднання України з Росією. Тут експонуються подарунки, які одержали трудящі Переяслав-Хмельницького від братніх народів на честь всенародного свята. Музей працює щодня з 10 години ранку до 7 години вечора, крім середи. Музей організовує екскурсії по пам’ятних місцях Переяслав-Хмельницького.