Володарський район займає територію 646 км2, або 2,2% площі Київської області. Спокійний характер місцевого рельєфу робить Володарщину затишним куточком.
Лагідний характер місцевих жителів заважає уявити, що вони брали активну участь у повстанні під орудою Наливайка, а в роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького були в центрі організації повстання на Київщині. Звідси родом відомий гайдамацький ватажок Мартин Тесля, загони якого громили шляхетські маєтки…
Народження Володарки, селища на Росі, за 32 кілометри від Сквири, як і більшості міст по річці Росі, пов’язано з будівництвом фортець для захисту Києва від половців і татар. Тут збереглися кургани часів Київської Русі, зокрема «Царева могила» й «Орлиха». Перша письмова згадка про Володарку (Володарів) датується 1150 р. У 1240 р. Володарку знищили татаро-монголи. З цього часу майже протягом двохсот років вона в історичних документах не згадується. Тільки в середині XV ст. тут виникає нове поселення.
У Володарському районі на Київщині біля річки Тарган широко розкинулося мальовниче село Пархомівка, засноване ще в XVI ст. У XIX ст. воно стало власністю відомого російського інженера В. Голубєва. За короткий час він побудував у селі школу, ремісниче училище для хлопчиків та дівчаток, бібліотеку, лікарню та ін. Після смерті В. Голубєва в 1903 р. будівничу діяльність у Пархомівці продовжували його нащадки. Бажаючи увічнити пам’ять батька, вони задумали спорудити тут величний храм із каплицею. Проект цього ансамблю замовили відомому архітектору В. Покровському. Центральне місце в ансамблі споруд Покровської церкви займає храм. Це тринефна, одноабсидна будівля, завершена шоломоподібною банею. Фресковий живопис, виконаний за ескізами М. Реріха художником В. Перміновим, прикрашає абсиду храму. Синьо – блакитні кольори надають фресковим розписам вишуканості та свіжості, що притаманні станковим творам М. Реріха. Головною окрасою храму є мозаїки, виконані за ескізами М. Реріха в майстернях відомого художника-мозаїста В. Фролова в Петербурзі. Залежно від світла, його інтенсивності та нахилу променів мозаїчні ікони виглядають по-різному: кольори смальти то яскраво спалахують, то жевріють, то зовсім згасають. Такий ефект викликає особливі відчуття і створює піднесений настрій.
До речі, мозаїки за ескізами М.Реріха можна оглянути також у Почаєвській Лаврі, що на Тернопільщині.
Ще цікаві місця: