Петрівка (рус. – Петровка) – село Комінтернівського району Одеської області

Пам’ятки с. Петрівка Одеської області

Приблизно за 50 км не доїжджаючи Одеси, потрібно повернути ліворуч, за вказівником с. Іванівка. На пальцях пояснюю, тому, як навігації у нас не було, телефони майже розрядилися, а про такий атавізм як карта ніхто навіть не подумав.

Проїжджаємо Іванівку і їдемо в Петрівку Одеської області, де знаходиться замок. Тільки не питайте у місцевого населення про замок, тому що, як і нас відправлять назад в Іванівку, а в Іванівці з п’ятої спроби з’ясується, що потрібно повернутися в цю ж Петрівку, знайти залізничний переїзд, переїхати і вирушити далі, весь час по головній, ще кілометрів 50, у Петрівку Комінтернівського району. Але і тут доведеться докласти зусиль. Справа в тому, що замок не видно з дороги, його затуляє місцеве сільськогосподарське училище.

І ось з-за повороту здалися обриси справжнього мавританського палацу, з чарівної краси і легкості обрисами і маківками на ажурних вежах. Яке ж було розчарування, і печаль наповнила наші серця, коли ми під’їхали ближче. Ймовірно, у нащадків колгоспниць і робочих геть відсутнє почуття прекрасного, і тим більше, бажання це прекрасне зберегти. Кажуть, що в таке запустіння палац привів пожежа в 1990, коли в нього потрапила блискавка, але слідів пожежі не знайти, а от людської присутності – в надлишку. Те, що залишилося від колись прекрасного палацу зі східної казки, по коліно засипано сміттям, а на стінах, з яких з м’ясом зірвані кахлі, красуються написи «тут був Вася» і їм подібні чиїсь спроби плюнути у вічність.

Нам так подобатися бувати в Європі і захоплюватися її культурною та архітектурною спадщиною, яку там плекають, бережуть і заробляють на цьому гроші. Задавати собі питання, як все це могло вціліти і дожити до наших днів? Дивлячись на руїни замку Курісов, виникають зовсім інші питання, і стає дуже «за державу прикро».

Є легенда про те, що десь на території маєтку є вхід у підземелля, де начебто захована унікальна колекція предметів мистецтва Івана Курісов, серед яких були полотна Ван Дейка, Мурільо, Дюрера, Гольбейна, Брюллова, Венеціанова. Так це чи ні, достеменно невідомо, але досі скарби не знайдені, а художня колекція ніде так і не спливла.