Острів гайок

За півтора кілометри на південний схід від заповідника «Козацькі могили» над рівнем зеленої низовини підвищується невисокий пагорб — острів Гайок, сьогодні з’єднаний ґрунтовою дорогою з правим берегом широкої заплави Пляшівки, а в давнину, судячи з конфігурації навколишніх грунтів, суцільно оточений водою і болотами. На цьому овальному за формою острові, діаметром до 350 м, ще в минулому столітті ріс дубовий гай, сьогодні ж розташувався невеликий хутір Гайок. У заплаві Пляшівки є декілька таких островів, але на жодному з них оранкою чи земляними роботами досі не було знайдено предметів, які б свідчили про воєнні події, що могли тут відбуватись у 1651 р. Натомість на острові Гайок постійно знаходять шаблі, мушкети та іншу зброю, що тепер зберігається в музеї. Цей факт дозволяє визначити згаданий острів, як місце героїчної оборони 300 козаків, про яку згадують всі письмові джерела.

Учасник боїв під Берестечком теребовлянський староста Маковецький, розповідаючи у своєму листі до королевича Кароля про останній день битви, писав: «Один козацький загін з 200 або 300 чоловік укріпився на острівку і опір нам великий робив, настільки одчайдушний, що, коли пан каштелян краківський обіцяв їх залишити жи вими, прийняти того не хотіли, а, висипавши зі своїх гаманців гроші у воду, почали міцно боронитися і громити наших. Аж повалила на них піхота, і хоч їх розірвано, вони відступили на болота, і там кожного поодинці довелось здобувати». З цього та багатьох інших тогочасних записів можна доволі докладно відтворити події на острові Гайок. З заходу і півдня він був оточений болотами, з півночі й сходу аж до лісу широко розлилася річка Пляшівка. Оточені королівськими військами під командою самого Міколая Потоцького, козаки, стискаючи в руках зброю, тведо вирішили не здаватися ворогам і дорого віддати своє життя. Ховаючись за деревами, вони влучними пострілами, шаблями й списами відбивали численні атаки ворогів, не дозволяючи їм наблизитись до берега.

Розуміючи всю складність здобуття острова, Потоцький дав команду відійти назад у болото і припинити рушничний вогонь. На передній край вийшов посланець Потоцького, який став гукати козакам, що милостивий пан гетьман дарує їм життя і наказує кинути зброю. На край отрова вийшли з лісу козаки. Шляхта дивилась на них уважно, сподіваючись, що зараз побачить, як ці непокірні, свідомі свого безвихідного становища, покидають зброю і здадуться на милість пана гетьмана. Тим часом козаки з глумливими вигуками добули зі своїх гаманців гроші і почали жменями жбурляти їх у воду на знак того, що козак не дбає про багатство, козак не дбає про життя.

Бій закипів з новою силою. На допомогу Потоцькому прийшов Богуслав Радзивілл з полком іноземної піхоти. Оточені з усіх боків, козаки почали відступати в глиб острова, потім на болото, знищуючи тих піхотинців, які висувались вперед. Шляхетські письмові джерела згадують про п’ять німецьких солдатів, які загинули під час здобування острова. Про втрати військ Міколая Потоцького даних немає, крім записів, що оточені козаки «сильно наших громили». Богуслав Радзивілл у своїх спогадах пише, що під час штурму острова він втратив з числа німецьких найманців декілька офіцерів, в тому числі капітана Корфа. Але й на болоті (очевидно, на схід від острова Гайок) кожен козак боронився до останнього. Історик XVII ст. Йоахим Пасторій, описуючии цю подію, зазначив, що герої-козаки так і залишилися непереможними.

Археологи в 1970 р. обстежили болота у східному напрямку від Гайка. Тут вдалося виявити близько ЗО людських скелетів.

Сьогодні важко ще відповісти на питання, чи це останки тих козаків, які боронились на острові, чи, може, тут проходила друга переправа, розташована напроти табору селянських військ. На цій ділянці не виявлено кінських кістяків, не знайдено зброї, чобіт, гаманців. Видається, що тут проходили безкінні, погано озброєні люди, ймовірно, селянські повстанці. Вдалося встановити обставини загибелі окремих з них. Так, наприклад, один — лежав на спині, руки розкинуті. Між ребрами в ділянці серця — свинцева куля від мушкета. Другий притиснув ліву руку до правої частини грудей — місця поранення кулею, що також засіла між ребрами, а праву — відкинув убік, падаючи горілиць. Ці люди загинули від пострілів ззаду: шляхта стояла метрів за 50, на березі невеликого острівка, і стріляла відступаючим у спину.

Стежка з Острова до Пляшевої перетинає острів Гайок. Праворуч і ліворуч — охайні хати, зелені садки, на старому дубі зі зламаним верхом у дбайливо складеному гнізді живе лелеча сім’я. Йдеш не раз тією стежкою, милуєшся природою, порядком, тишею, а в уяві постають картини запеклого бою й наче чуються постріли рушниць, брязкіт шабель. І в думках схиляєшся у низькому поклоні перед тінями героїв, які відкинули можливість зберегти життя у неволі й свідомо обрали вільну смерть.

Зміст розділу «Козацькі могили»

Ще цікаві місця: