Глухів

Місто Глухів розташоване на берегах річки Есмань. Глухів вперше згадується ще в Іпатіївському літописі за 1152 рік, тоді руський “град” належав Чернігівському князівству.

Часом у путівниках трапляється фраза “сучасний Глухів – типове провінційне місто України”. Ну як можна з цим погодитися???

В’їжджаючи до Глухова з Московської траси, ви ще здалеку побачите, Глухів – зовсім не типове провінційне місто. Ще здалеку відкривається вигляд на цікаві місця Глухова – собори та водонапірну вежу. Але перша цікавинка, яку ви можете помітити, в’їхавши у Глухів – старовинна автотехніка на подвір’ї місцевого ліцею. Тут є автобус, вантажівка і трактор, причому, що цікаво, – у зовсім нетиповому для провінційних міст відновленому стані.

Старовинний автобус у Глухові
Старовинний автобус – пам’ятка Глухова

Найвищого розквіту Глухів досяг у XVIII столітті. Після зруйнування Батурина, в 1708 p. в Глухів була перенесена столиця Лівобережної України. Пізніше, після скасування посади гетьмана, з 1722 р. у Глухові знаходилася Малоросійська колегія — вищий орган керування тодішньою Україною. Саме у Глухові більш ніж чверть століття існувала перша в Російській імперії музична школа, в якій готували співаків і музикантів для придворного хору й оркестру. В Глухівській музичній школі проходили навчання М. Березовський і Д. Бортнянський — майбутні відомі російські композитори, на згадку про яких у міському саду Глухова встановлені виразні пам’ятники.

Про велич Глухова нагадують декілька цікавих архітектурних пам’яток — Миколаївська (1695), Преображенська (1765) і Трьох-Анастасіївська (1893) церкви, а також визначна світська споруда — Тріумфальні ворота (1785). Цікава пам’ятка технічного будівництва у Глухові – водонапірна вежа початку XIX ст, на яку можна піднятися і оглянути місто та околиці з висоти.

Ще цікаві місця: