Кіровоградська область

Кіровоградщина — одна з наймолодших областей Центральної України — утворена 1939 р. з периферійних частин навколишніх регіонів. Вона розташована майже у центрі Українського щита, що наповнює її надра багатьма корисними копалинами. Далеко за межами Кіровоградщини відомі вироби з місцевого сірого і рожевого граніту, габро і лабрадориту.

Обласні терени займають межиріччя Дніпра і Південного Бугу, що є частиною Придніпровської височини. Поверхня регіону являє собою підвищену положисто-хвилясту лесову рівнину, з півночі на південь порізану долинами Дніпра, Південного Бугу, Інгулу, Інгульця, Синюхи і Синиці, їхні безсистемно розташовані притоки (річечки, балки і яри) вкривають територію природним мереживом, що додає грайливої розмаїтості до невигадливих ландшафтів Кіровоградщини, надаючи безкрайнім чорноземним просторам українського Лісостепу мальовничої привабливості.

Найдавніші поодинокі поселення людини на теренах області спостерігаються з пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому). У літописні часи була заселена лише незначна частина Придніпров’я. Наприкінці середніх віків сучасна Кіровоградщина являла собою правобережне продовження Дикого поля. Це була своєрідна нейтральна смуга, яку не спроможні були контролювати ні Велике князівство Литовське (згодом — Річ Посполита), ні мусульмани, ні Московська держава.

Після русько-турецької війни 1735 —1739 pp. Російська імперія на Лівобережжі створює Українську лінію оборони, а на Правобережжі закладаються перші фортеці Нової Сербії. 1764 р. з поселень Нової Сербії та Новослобідського козачого полку утворена Єлизаветинська провінція Новоросійської губернії. Під час русько-турецької війни 1768—1774 pp. Російська імперія зробила значний крок на південь, завоювавши пониззя Дніпра і Південного Бугу, а Нова Сербія втратила своє воєнно-стратегічне прикордонне значення.

Мирне життя сприяло заселенню, економічному освоєнню краю та перетворенню тутешніх міст з військових адміністративних центрів на торгово-промислові. Після чергової війни наприкінці 1810-х років на півдні Росії знову починається створення воєнізованих осередків і згодом Єлизаветград стає центром Південних (Херсонських) військових поселень, що проіснували кілька десятиліть. На початку 1939 р. з периферійних районів Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Одеської і Полтавської областей Української РСР була створена Кіровоградська область.

На Кіровоградщині збереглися військові та цивільні адміністративні споруди двох останніх століть. Пам’ятки культової архітектури презентують поодинокі переважно православні храми XVIII—XX ст. Класичних садибних або палацових комплексів в області немає, але збереглися чудові давні дендропарки, окремі природні об’єкти і безліч пам’ятників радянських часів.

Найцікавіші міста та села Кіровоградської області

Найцікавіші міця районів Кіровоградської області

Цікаві природні пам’ятки Кіровоградської області

Селище Онуфріївка на берегах річечки Омельник засноване на початку XVII ст. на місці зимівника козака Онуфрієнка. 1821 р. її власником стає граф Михайло Толстой, який розпочав будівництво маєтку і парку. 1850 р. Онуфріївка стає містечком, а 1972 р. парк (де з толстовських часів збереглася лише в’їзна брама) дістав статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва державного значення. У сучасному Онуфріївському парку площею понад півсотні гектарів, який створювали німецькі та чеські фахівці, багато ставків з вкритими тополями і вербами берегами. Між собою ставки з’єднані шлюзами, облицьованими гранітними плитами — чи не єдине нинішнє підтвердження заможності колишніх хазяїв садиби.

Дендрологічний парк із грайливою назвою «Веселі Боковеньки» 1893 р. на берегах річечки Боковенька заснував жагучий аматор і великий знавець паркової справи Микола Давидов. Нащадок відомого в Росії роду (його дід Денис Давидов прославився під час війни з Наполеоном), здобувши вищу юридичну освіту, приїхав у батьківський маєток з метою втілити свою мрію — створити ландшафтний парк. На виконання основних робіт пішли десятиліття, тож М. Давидов мав продати значну частину батьківського маєтку. Подальше поповнення колекції «Веселих Боковеньок» екзотичними рослинами і роботи з його удосконалення тривали до буремного 1917 р. Було створено п’ять основних краєвидів дендропарку, які відтворюють у мініатюрі неперевершений природний ландшафт окремих географічних зон. З 1923 р. на базі парку існувала дослідна станція, завідувачем якої (унікальний випадок!) аж до своєї смерті працював М. Давидов. Дендропарк «Веселі Боковеньки» нині займає площу 109 га. Він незмінно милує око майстерно виконаними природно-художніми композиціями як найвибагливіших у парковій справі фахівців, так і звичайних відвідувачів.

2012 Джерело: великий путівник Цікаві місця Кіровоградської області